Савич Олексій Олексійович

український військовик

Олексі́й Олексі́йович Са́вич, (нар. 10 квітня 1963 року[1]) — полковник Збройних сил України, командир окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь».

Савич Олексій Олексійович
 Полковник
Загальна інформація
Народження10 квітня 1963(1963-04-10) (61 рік)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Нагрудний знак «Слава і честь»
Нагрудний знак «Слава і честь»

Біографія

ред.

Народився 10 квітня 1963 року. Учасник трьох воєн, досвідчений офіцер, полковник запасу ЗСУ. Один із засновників 11-го батальйону територіальної оборони (11 бТрО). Після початку АТО на сході України стає начальником штабу батальйону — з 19 березня 2014 року; від 23 серпня — комбат 11 б ТрО; з 21 жовтня — командир 11 омб «Київська Русь»[2]. Заступник начальника управління Генерального Штабу ЗС України.

Громадська діяльність

ред.
 
Представники Ради ГС "ВО"ФОМУ"

Олексій Олексійович проводить активну громадську роботу. Він є засновником та Головою ради Громадської спілки "ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ФЕДЕРАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ МИРОТВОРЦІВ УКРАЇНИ» — всеукраїнського громадського об'єднання учасників та ветеранів операцій з підтримання миру, метою якої є захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, національно-культурних, творчих та інших інтересів громадян, у тому числі соціально незахищених: ветеранів (інвалідів) війн і збройних конфліктів, військової служби та правоохоронних органів, учасників бойових дій, членів їх сімей, а також сприяння поширенню цінностей громадянського суспільства, як основи для консолідації нації і поступального розвитку України.

Голова ревізійної комісії Всеукраїнського об'єднання «Союз учасників миротворчих операцій».

Входить до складу і проводить активну роботу у Громадських радах при Міністерстві оборони України; — при Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції; — при Київській обласній державній адміністрації.

На позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року балотувався у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі по виборчому списку кандидатів у народні депутати України партії «Зелена планета»[3]. До парламенту не пройшов.

Сімейний стан

ред.

Має дружину, Євгенію (вона також військовослужбовець, старший сержант запасу). Одна донька[4].

Нагороди

ред.
 
Слава і Честь
 
Орден Б.Хмельницького III ст.

29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[5].

Почесна відзнака Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «Слава і честь» — за визначний особистий внесок у справу розбудови і розвитку Збройних Сил України, підтримання високої бойової та мобілізаційної готовності військ, зміцнення обороноздатності та безпеки держави.

Нагороджений медалями та відзнаками Міністерства оборони України та інших силових структур держави.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Відомості про кандидата в народні депутати України // Офіційний сайт ЦВК. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 21 лютого 2015.
  2. 11-й окремий мотопіхотний батальйон. Архів оригіналу за 9 вересня 2015. Процитовано 30 грудня 2014.
  3. Виборчий список кандидатів у народні депутати України Української партії «Зелена планета» у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року
  4. «Досі не можу повірити у те, що відбувається». Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2014.
  5. Указ Президента України № 747/2014

Посилання

ред.