Русько-візантійський договір (944)
Ру́сько-візанті́йський ми́рний догові́р 944 укладений по невдалому походу військ князя Ігоря на Візантію в 941 та походу 944 років. Підтверджуючи в зміненому вигляді положення угоди 911, угода 944 зобов'язувала руських послів та купців задля користування певними пільгами мати княжі грамоти, вводила ряд обмежень для руських купців. Русь зобов'язувалася не претендувати на кримські володіння Візантії, не залишати застави у протоці Дніпра, допомагати один одному військовими силами.
Русько-візантійський договір | |
---|---|
Тип | мирна угода |
Підписано | 944 |
Сторони | Київська Русь і Східна Римська імперія |
Договір підтверджував всі раніше досягнуті положення та визначав багатосторонні зв'язки між двома країнами. Зокрема, вводилась система надання торговцям і офіційним представникам Києва свого роду «посвідчення особи» з приїздом до Візантії. В іншому випадку владі імперії надавалося право арешту прибулих осіб та сповіщення про це київського князя. Щоправда, і цей договір, на відміну від попередніх, не затверджував право русинів на безмитну торгівлю у Візантії. Посилені були воєнні статті договору. Замість права русинів служити при дворі й у війську імператора віднині мова йшла про надшироку військову співпрацю. Це положення більшість істориків оцінюють як факт заключення між двома державами союзницьких стосунків.
Див. також
ред.Література
ред.- М.Ф. Котляр. Русько-візантійський договір 944 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання
ред.- Угода між Великим князем київським Ігорем і візантійським імператором Романом I щодо торгівлі та стягнення мита [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 421. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |