Рудько Павло Іванович

Павло Іванович Рудько — український радянський і партійний діяч, секретар Чернігівського обкому КП(б)У.

Рудько Павло Іванович
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	ВКП(б)

Життєпис

Народився в селянській родині. Закінчив три класи церковнопарафіяльної школи.

У 1921 році вступив до комсомолу. Брав активну участь у боротьбі з українськими повстанськими загонами. На 1924 рік — секретар комсомольського осередку села Куземин Охтирської округи.

Член ВКП(б) з 1926 року.

Потім перебував на відповідальній партійній і радянській роботі в Чернігівській області.

У квітні 1939 — 10 вересня 1940 року — секретар Чернігівського обласного комітету КП(б)У із кадрів.

10 вересня 1940 — вересень 1941 року — секретар Чернігівського обласного комітету КП(б)У із пропаганди.

Під час німецько-радянської війни разом із 1-м секретарем Чернігівського обкому Олексієм Федоровим потрапив в оточення у Чорнухинських лісах Полтавської області. Був важко поранений в обидві ноги, п'ять місяців лежав у лікарні. Потім проживав під чужим прізвищем в селі на окупованій території. У книзі Олексія Федорова «Підпільний обком діє» зображений боягузом, який втік, щоб не залишатися в партизанському загоні.

У 1944 році рішенням Чернігівського обласного комітету КП(б)У Павла Рудька виключили із членів ВКП(б).

З 1944 року проживав у Києві. На 1947 рік мешкав у Львові. Був автором листа-спростування до Олексія Федорова.

У 1960—1970-х роках — директор Львівського заводу низьковольтних електроламп.

Подальша доля невідома.

Джерела

• газета «Більшовик» (Чернігів), вересень 1940 року.
• Гогун А. и др. Красные партизаны Украины, 1941-1944: малоизученные страницы истории (рос.)
• Федоров А. Подпольный обком действует (рос.)
• Смак джерельної води. 1975