Відкрити головне меню

Олександр Костянтинович Руденський (22 листопада 1911, Житомир — 13 жовтня 1996) — архітектор, будівельник.

Олександр Костянтинович Руденський
Народження 22 листопада 1911(1911-11-22)Житомир
Смерть 13 жовтня 1996(1996-10-13) (84 роки)
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Навчання Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність архітектор
Праця в містах Новосибірськ, Одеса, Миколаїв

БіографіяРедагувати

Народився 22 листопада 1911 року в Житомирі. В 19321934 роках навчався в Київському будівельному робфаку, в 19341940 роках на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту.

В 19401943 роках — виконроб будівельних трестів наркоматів боєприпасів Новосибірська, авіаційної промисловості Києва та Омська;
В 19431944 роках — начальник дільниці будівельного тресту № 11 наркомату авіапромисловості Куйбишева;
В 19441945 роках — служба в радянській армії (сержант);
В 19451947 роках — архітектор Академії архітектури УРСР;
В 19471950 роках — архітектор інституту «Гіпросільбуду»;
В 19501956 роках — інженер-проектувальник «Військморпроекту» Калінінграда і Одеси;
В 19561959 роках — інженер будівельного відділу КДБ;
В 19591960 роках — архітектор інституту «Військпроекту» Київського військового округу;
В 19601963 роках — Головний спеціаліст Управління Держекспертизи проектів;
В 19631973 роках — начальник відділу Міністерства оборони СРСР, головний архітектор архітектурно-планувальної майстерні інституту «Укрземпроекту».
 
Могила Олександра Руденського

В Києві жив по вулиці Володимирській, 22, квартира 5. Помер 13 жовтня 1996 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 10, ряд 1, місце 3), поруч з родиною (дружиною Марією Флоріанівною [19.12.1922 — 16.11.1998] та сином Русланом Олександровичем [14.07.1940 — 04.02.1959]). На могилі гранітна стела.

Архітектурна діяльністьРедагувати

За проектами Олександра Руденського були збудовані:

Олександр Руденський автор ряду проектів планування ряду сіл Барського, Житомирського, Яришівського районів (1947). Йому належить понад 30 індивідуальних проектів об'ємних споруд і генпланів спеціальних промислових споруд різних міст на Чорному, Балтійському і Білому морях (19501956), реконструкція головного корпусу Київського військового госпіталю (1960).

Здійснив понад 400 проектів планування сіл України (19631973), виконав обмірні роботи з викопіровкою більшості металевих балконних парапетних і східцевих решіток, які ввійшли в книгу «Метал в архітектурі Києва» О. І. Маринченка (19451947).

ЛітератураРедагувати

  • Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 966-96254-2-4