Рубаї Омара Хаяма — рубаї, написані Ома́ром Хая́мом.

Особливості рубаїв Омара Хаяма ред.

Жанр «рубаї» був надзвичайно популярним у східній літературі, але саме Хаям надав йому художньої досконалої форми. Давні переписувачі вільно поєднували вірші майстра із чотиривіршами інших поетів. Тому сталася плутанина, унаслідок якої йому було приписано близько двох тисяч поезій. Проте лише за сотнею з них фахівці твердо визнали авторство Хаяма.

Відокремити твори Хаяма з-поміж інших ученим допоміг особливий стиль автора. Для рубаї Хаяма характерно повторне поєднання сили почуттів зі сміливістю думки, масштабності порушених філософських проблем із вигостреною афористичністю поетичної мови. За приклад можна взяти знаменитий чотиривірш, у якому поет говорить про цінність людяності:

Недоброзичливість ніколи не могла
Узяти верх: до злих вертались їх діла.
Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:
Ти благ не діждешся, я не побачу зла!
                                     Омар Хаям

Та чи не найістотнішим «показником» приналежності тих чи тих рубаї Хаямові є їхня тематично-змістова відповідність світовідчуттю поета — своєрідному, неоднозначному, чутливому до парадоксів життя. На позір це світовідчуття забарвлене радісним настроєм:

Хай кожна мить, що в вічність промайне,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут, - життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.
                                      Омар Хаям

Основні теми у рубаях Омара Хаяма ред.

Побіжно читаючи подібні вірші, можна уявити поета таким собі життєрадісним «веселуном», який оспівує вино, кохання й молодість. Та варто лише замислитися, і Хаям постає перед нами глибоким філософом. У чому сенс життя? Що таке смерть? Чому Господь створив людину смертною, а світ — недосконалим? Чому в суспільстві панують несправедливі закони? Що потрібно людині, щоб почуватися щасливою? На що здатен її розум? У чому полягає мудрість? Власне, такі запитання і є потужним підмурівком художнього світу східного митця.

Прагнучи осягнути найважливіші явища буття, Хаям не завжди знаходить відповіді. Так, розмірковуючи про істинні життєві цінності, він упевнено радить учитися відокремлювати справжні коштовності від дешевих підробок. Однак коли йдеться про таємниці світобудови, поет з гіркотою визнає, що людський розум не здатен розгадати її головних загадок. Говорячи про себе, «найученіший муж століття» іронізує:

Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився,
Але від того світ на краще не змінився.
Я радий і тому, що на шляху важкому,
Не знавши радості, я дуже й не журився.
                                      Омар Хаям

Іронічні зауваження Хаяма, так само, як і його пристрасні запитання та заклики насолоджуватися швидкоплинним життям, пройняті духом протесту. Поет не міг прийняти незбагненності законів Усесвіту, які прирікають людину на страждання і смерть. Він вірив, що людина вершинне творіння Бога, а тому гідна щасливої долі. В одному зі своїх рубаї Хаям проголошує:

Хіба у Всесвіті найкращий твір - не ми?
В очах у розуму зіниця й зір - не ми?
Це коло Всесвіту скидається на перстень,
А камінь, що горить ясніш од зір, - це ми.
                                    Омар Хаям

Джерела і література ред.

Зарубіжна література (Волощук, Слободянюк), 8 клас[1]

Див. також ред.

Переклади українською ред.

Першим окремі вірші Рубаят Омара Хаяма українською мовою переклав дослідник східного мистецтва Агатангел Кримський; його переклади надруковані в книжках «Пальмове гілля» (вид. друге, Звенигород, 1902), «Перські лірики» (Київ, 1916); «Пальмове гілля. Екзотичні поезії», (книга 3, Київ, 1922) та «Твори у 5 томах» (Том 1: Поетичні твори та оповідання, Київ, 1972).

У 1956 році український радянський письменник Терентій (Терень) Германович Масенко надрукував переклади 29 рубаї Омара Хаяма у своїй збірці «Весняні журавлі» (К.: Радянський письменник).

У 1965 році харківський поет Василь Олександрович Мисик випустив книжку «Омар Хайям. Рубаї», в якій подав переклади 306 рубаї Хаяма (К.: Дніпро). У 1983 році тим же видавництвом були видані твори В. Мисика у 2-х томах, куди ввійшли його переклади 195 рубаї Хаяма. У 1990 році київське видавництво «Дніпро» в книжку «Захід і Схід. Переклади» включило переклади 308 рубаї В. Мисика, доповнивши попереднє видання книжки рубаями № 307 та № 308.

У 1990 році український письменник із діаспори Богдан Чопик випустив збірку віршів «Шлях та думки»: вірші, переклади (Солт Лейк Ситі, 1990), куди окрім іншого увійшли україномовні переклади кількох віршів Хаяма.[2]

У 2003 та 2004 роках харківський поет Олексій Ковалевський випустив дві книжки своїх віршів: «В чеканні неможливого» (Х.: Прапор, 2003) та «Уламки райдуги» (Х.: ТАЛ «Слобожанщина», 2004), в яких опублікував у загальній кількості переклади близько 360 рубаїв Хаяма.

Харківський учений, доктор філологічних наук, поет Володимир Калашник у своїй збірці віршів «Бентежне надвечір'я» (Х.: Майдан, 2004) надрукував переклади 21 рубая Омара Хаяма, повторивши кілька з них у збірці віршів «Біла зоря» (Х.: Майдан, 2005).

Леонід Ружинський у 2006 році у своїй збірці віршів «Осінні відблиски» (Х.: Факт) подав переклади близько 120 рубаїв Хаяма.

  • Омар Хайям (18??). Рубайят. Переклад з перської: Агатангел Кримський // Агатангел Кримський. Твори у 5 томах (Том 1: Поетичні твори та оповідання). Київ: Наукова думка. 1972. 635 стор.: С. 239—250.
  • Омар Хаям (1965). Рубаї. Переклад з таджицької-фарсі: Василь Мисик // Василь Мисик. Захід і Схід: переклади. Автор передммови? О. І. Никанорова. Київ: Дніпро. 110 стор. (Перлини світової лірики)
    • (передрук) Омар Хаям (1990). Рубаї. Переклад з перської: Василь Мисик // Василь Мисик. Захід і Схід: переклади. Автор передммови? О. І. Никанорова. Київ: Дніпро, 1990. 543 стор. 148—199: ISBN 5-308-00749-7
    • (передрук) Омар Хаям (2003). Рубаї. Переклад з перської: Василь Мисик; упорядник: Л. Чічановська; художник: Павло Бунін. Київ: Грамота. 320 стор. ISBN 966-8066-18-9
    • (передрук) Омар Хаям (2019). Рубаї. Переклад з перської: Василь Мисик. Харків: Фоліо. 320 стор. ISBN 978-966-03-8210-7
  • Омар Хаям (2002). Рубаят. Переклад з перської: Григорій Латник; художник: Є. Ільницький. Київ, Ірпінь: Перун. 368 стор. ISBN 966-569-048-5[3]

Інше ред.

Примітки ред.

  1. Є.В. Волощук, О.М. Слободянюк (2016). Зарубіжна література. Київ: Генеза. ISBN 978-966-11-0710-5.
  2. Богдан Чопик (1990). «Шлях та думки»: вірші, переклади. Вступ: проф. Яра Славутич. Солт Лейк Ситі: Вид. автора. 167 стор.
  3. передрук у 2007 (з тим же ISBN) та у 2017 році: ISBN 978-966-569-048-1

Посилання ред.