Рокишкіс (лит. Rokiškio dvaras) або Палац в Ракішках (пол. Pałac w Rakiszkach) — колишній маєток Тізенгаузенів, розташований у місті Рокишкіс, Литва. Архітектурний комплекс, що включає в себе 16 архітектурних об'єктів (панський будинок, парк зі ставками й господарські будівлі), є одним із найвидатніших ансамблів класицизму та історизму в Литві[1]. Включений до Реєстру культурних цінностей Литовської Республіки, охороняється державою (код 1010[2]). З 1940 року (з перервами) в садибі розташовується Краєзнавчий музей Рокишкіса.

Рокишкіс

55°57′55″ пн. ш. 25°36′03″ сх. д. / 55.96530000002777427° пн. ш. 25.601100000027777526° сх. д. / 55.96530000002777427; 25.601100000027777526Координати: 55°57′55″ пн. ш. 25°36′03″ сх. д. / 55.96530000002777427° пн. ш. 25.601100000027777526° сх. д. / 55.96530000002777427; 25.601100000027777526
Країна  Литва
Розташування Рокишкіський район
Тип будівля
Стиль класицизм
Дата заснування 1801
Сайт https://www.muziejusrokiskyje.lt/

Рокишкіс. Карта розташування: Литва
Рокишкіс
Рокишкіс
Рокишкіс (Литва)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Історія ред.

Найперша згадка про садибу Рокишкіс в письмових джерелах відноситься до 1499 року і пов'язана з привілеєм великого князя Олександра Ягеллончика щодо вирубування лісу. У 1523 році будвля сталса власністю родини Крошинських. Починаючи з XVII століття, маєток здавався в оренду іншим поміщикам[3]. У 1715 році власниками Рокишкіса стала литовська гілка роду Тізенгаузенів. Наприкінці XVIII століття маєток належав Ігнатію Тізенгаузену (1762—1843), командиру піхотної гвардії Великого князівства Литовського, який переніс сюди родовий маєток з Постави.

 
Зовнішній вигляд будинку до перебудови в 1905 році

Згідно з археологічними розкопками, старий дерев'яний палац розташовувався на південному березі ставка[4]. У 1801 році було завершено будівництво нового садибного будинку в стилі класицизму. Це була одноповерхова кам'яна будівля з мезоніном. Головний фасад був прикрашений чотириколонним портиком, увінчаним трикутним фронтоном. Вважається, що автором проекту будівництва палацу був архітектор Вавжинець Ґуцевич[5][6], але доказів цього факту поки не знайдено[7].

У 1797 році навколо садиби почали створювати великий парк площею 16 га. Найбільшого розквіту він досяг в середині XIX століття, коли маєтком володів Костянтин Тізенгаузен. Був створений ботанічний сад, лабораторія досліджень природи і препарації опудал птахів, а також зоологічний сад[8][9].

У XIX столітті маєток Рокишкіс був одним із найбільших в Литві постачальників льоноволокна і конопляного насіння[10].

У 1880 році, після смерті графа Райнольд Тізенгаузена, маєток перейшов у власність до його сестри Марії Пшездецької-Тізенгаузен. У 1905 році Йонасом Пшездзецьким головний садибний будинок був перебудований (за проектом архітекторів К. Янковскіса (лит. Karolis Jankovskis і П. Ліпопаса (лит. Pranciškus Lilpopas)[2]). Був надбудований другий поверх, виконане внутрішнє перепланування приміщень, змінений фасад. Палац набув рис необароко та неоготики, але цілісність ансамблю залишилася непорушеною[6].

У 1940 році, з приходом радянської влади, господарі маєтку виїхали з Литви, садиба була націоналізована, в головній будівлі відкрився краєзнавчий музей. У грудні 1940 року в даних приміщеннях розмістився полк Червоної армії. У 1941 році найцінніші роботи живопису і графіки були передані Каунаському музею культури (нині Національний художній музей імені Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса). У 1942 році, на вимогу гітлерівців, музей був закритий, а експонати перенесені в підсобні приміщення. У 1948 році будівля була передана місцевому радгоспу, а музей перенесений до приміщення маленького дерев'яного костелу на вулиці Вітауто. У 1952 році у відреставрованій садибі знову був відкритий музей[11].

Реставраційні роботи в палаці проводилися в 1954 році (архітектор — Я. Вашкявічюс), 1974—1984 роках (група архітекторів під керівництвом Й. Зіболіса)[2][12][13].

Присадибний парк ред.

Парк цікавий своєю плановою композицією, оскільки майже вся його територія розбита на ділянки геометричної форми. Ядром композиції є палац. Решта будівель розташовані симетрично щодо головної алеї. У західній частині садиби вісь головної алеї збігається з віссю вулиці Тізенгаузена (лит. Tyzenhauzų gatvė), в кінці якої розташована неоготична церква святого апостола Матвія. Східна частина парку складається з трьох радіальних алей, з'єднаних з напівкруглим квадратом перед східним фасадом палацу. У цій частині зберігся первісний характер структури радіального плану. Центральна радіальна алея збігається з головною віссю парку. У північно-західній частині парку знаходиться фруктовий сад[14].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Kačinskaitė, 2017, с. 31.
  2. а б в Rokiškio dvaro sodyba. Kultūrosvertybių registras (лит.). Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Архів оригіналу за 19 листопада 2016.
  3. Mieliauskienė, 2013, с. 3.
  4. Kačinskaitė, 2017, с. 34.
  5. Всеобщая история архитектуры: Западная Европа и Латинская Америка XVII-первая половина XIX вв. — Изд-во Академии архитектуры СССР, 1969. — С. 404.
  6. а б Даугудис В., Мардоса Й., Жемайтите З. и др. 300 памятников культуры / Сост. З. Жемайтите. — Вильнюс : Минтис, 1984. — С. 211–212.
  7. Kačinskaitė, 2017, с. 38.
  8. Mieliauskienė, 2013, с. 6.
  9. Kačinskaitė, 2017, с. 42.
  10. Александров В. А., Шлыгина Н. В. Этнографическое картографирование материальной культуры народов Прибалтики. — М. : Наука, 1975. — С. 93.
  11. История Рокишкского краевого музея (рос.). Рокишкский краеведческий музей.
  12. Dalia Zibolienė. Jonas Zibolis: architektas, autentiškai restauravęs Rokiškio dvaro valgomąjį (I dalis) // Gimtasis Rokiškis. — 2015. — Число 16. — 10.(лит.)
  13. Dalia Zibolienė. Jonas Zibolis: architektas, autentiškai restauravęs Rokiškio dvaro valgomąjį (II dalis) // Gimtasis Rokiškis. — 2015. — Число 16. — 10.(лит.)
  14. Mieliauskienė, 2013, с. 7.

Література ред.

  • Baužienė M. Rokiškio dvaras iš Lietuvos dvarai. — Kaunas : Šviesa, 2007. — С. 96—103.(лит.)
  • Januškevičius L. Lietuvos parkai. — Kaunas : Lututė, 2004. — С. 316—319.(лит.)
  • Lietuvos TSR kultūros paminklų sąrašas. — Vilnius, 1973. — С. 352.(лит.)
  • Mackevičienė O. Rokiškio parkas // Istoriniai parkai ir sodai Lietuvoje. — Vilnius : Šviesa, 1999.(лит.)
  • Mieliauskienė M. Pažinkime Rokiškio dvarų praeitį. — 2013. — ISBN 978-9955-9994-2-3.(лит.)
  • Vaitulevičienė A. Rokiškio dvaro centriniai rūmai (istoriniai meniniai tyrimai). — Vilnius : Paminklų konservavimo institutas, 1974.(лит.)
  • Indrė Kačinskaitė. Tyzenhauzų Rokiškio dvaro sodyba: istorinio vaizdo retrospekcija // Acta Academiae Artium Vilnensis. — 2017. — № 86—87 (11 травня).(лит.)

Посилання ред.