Розмова Дніпра з Дунаєм
Розмова Дніпра з Дунаєм — українська дума побудована як діалог двох річок Дніпра і Дунаю, з глибоко символічним змістом. Описує походи запорозьких козаків і боротьбу їх з ворогами[1]. В думі міститься відгомін первинної форми освоєння дійсності, обумовленої колективним підсвідомим сприйняттям. Хоча первісно-поетичний герой думи зображений персоніфіковано, він все ж наділений чіткістю розуміння своєї ролі у формуванні долі України. Персоніфікований первісно-поетичний тип в образі Дніпра самодостатній у своїх діях і вивершений над простою буденністю[2].
Дума містить значну кількість композиційних і сюжетних метафор наприклад "Тихий Дунаю, Що я своїх козаків на тобі не видаю?" — натяк на попередні походи запорозьких козаків до гирла Дунаю. "Город-цар" — це Царгород."Твої козаки на черкеській горі пробувать" — тобто на Північному Кавказі, де жили черкеси."Холодної води в барила набирають" — йдеться про гірські річки, вода яких завжди холодна. "До річки Хортиці прибували..." — тобто на острів Хортицю на Дніпрі, який в часи існування Запорозької Січі був її опорним пунктом: тут запорозькі козаки збудували укріплення, звідси збиралися в походи проти татарсько-турецьких та польсько-шляхетських нападників на українські землі. "Очертою сідали..." — сідали колом на майдані в Січі. "Річки низовії, помощниці Дніпровії" — метафоричний вислів, узагальнення єдності дій козаків Запорозької Січі і козацької голоти, що оселилась на нижніх притоках Дніпра і сприяла запорозьким козакам.
Текст ред.
Питається Дніпр тихого Дунаю:
«Тихий Дунаю,
Що я своїх козаків на тобі не видаю?
Чи твоє дунайськеє гирло моїх козаків пожерло,
Чи твоя Дунай-вода моїх козаків забрала?»
Промовить тихий Дунай до Дніпра-Славути:
«Дніпр-батьку, Славуто!
Сам собі думаю да гадаю,
Що твоїх козаків у себе не видаю:
Уже чверть года три місяця вибиває,
Як твоїх козаків у мене немає,
Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,
Ні моя дунайська вода твоїх козаків не забрала,
Їх турки не постреляли, не порубали,
До города-царя в полон не забрали...
Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,
Що твоїх козаків у себе не виділи.
Твої козаки на черкеській горі пробувають,
Холодної води в барила набирають,
Шляхи і дороги замічали,
Городи бусурменські плюндрували,
Огнем-мечем воювали,
Сребра-злата по достатках набирали,
До річки Хортиці прибували,
Велику переправу собі мали,
До стародавньої Січі поспішали,
У стародавній Січі очертою сідали,
Сребро і злато турецьке на три часті паювали,
Мед і оковиту горілку подпивали,
За весь мир господа прохали...
Которії козаки чистим полем гуляли,
Річки низовії, помощниці дніпровії, добре знали!»[3]
Посилання ред.
- ↑ ПЕРВІСНІ ДЖЕРЕЛА СИМВОЛІКИ УКРАЇНСЬКОГО ГЕРОЇЧНОГО ЕПОСУ - ДУМ ТА ІСТОРИЧНИХ ПІСЕНЬ. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.
- ↑ УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ДУМИ: ТИПОЛОГІЯ ГЕРОЯ І ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 20 серпня 2022.
- ↑ Розмова Дніпра з Дунаєм. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.