Визнання недійсності церковного шлюбу (розвінчання)

(Перенаправлено з Розвінчання)

Визнання недійсності церковного шлюбу  - винятковий церковний процес, який не є розлученням в класичному розумінні, а є по суті церковною констатацією порушення або неможливості подальшого збереження подружжям шлюбу, як вічного союзу чоловіка і жінки. Тобто такий шлюб ще до обряду визнання не дійсності гріховно припинив своє існування і вже навіть якщо обряду не буде, шлюб в жодній фактичній формі існувати не буде. Це означає що чоловік і жінка вже в будь-якому разі не будуть жити разом, подружнім життям. Церковне розлучення це великий виняток що робиться для того, щоб людина не жила в блуді. Це є ікономією, тобто поблажливим відношенням до особистостей і опущення деяких канонів задля її користі, спасіння. Розірвання церковного шлюбу є загалом аналогічним у більшості християнських конфесій. В народній уяві закріпилася дуже живуча, але по суті помилкова назва "розвінчання"[1].

Церква ставиться до розлучення різко негативно, а таке поняття, як «розвінчання», взагалі відсутнє. Згідно церковних канонів розвінчати абсолютно неможливо, можна тільки зняти церковне благословення шлюбу тобто фактично визнати такий шлюб не дійсним що в більшості випадків не скасовує гріховності припинення шлюбу. Все рівно церковний шлюб залишає тяжкі духовні наслідки для людини, особливо якщо вона винна у розлученні[2].

Серед головних причин руйнування шлюбу, визнаних церковними конфесіями є подружня зрада одного з подружжя відносно до іншого. Як правило фізична подружня зрада, яку вдасться довести церковному архієрею. Потрібні вагомі докази зради, чутки та додумування не розглядаються. Розірвати церковний шлюб можуть і в разі, якщо один з подружжя зник безвісти на термін більше 5 років, а також відбуває покарання у місцях позбавлення волі. Зазвичай поважною причиною розлучення визнається також, якщо один з учасників подружнього союзу став божевільним відійшов від церкви, змінивши віру або ставши сектантом[3].

Як правило, мова про так зване «розвінчання» заходить тоді, коли один з подружжя сім'ї, що розпалася, виявляє бажання пов'язати себе узами нового шлюбу і отримати боже благословення в церкві, тобто повторно вінчатися. У цьому випадку він подає прохання в єпархіальне управління за місцем проживання, куди також надає необхідні для розгляду документи: свідоцтво про колишнє вінчання, про укладання першого цивільного шлюбу і про громадянське розлучення; можливо, документи, що вказують на причини розлучення (медичні та інші довідки), і документ про нинішній цивільний шлюб. Церковне розлучення вважається таким, що відбувся, коли правлячий архієрей визнає колишній шлюб «безблагодатним».

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Церковне розлучення
  2. Чи існує церковне розлучення, або Як "розвінчатися". Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 7 лютого 2021. 
  3. Коли шлюб можуть визнати недійсним?. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 7 лютого 2021.