Рогунська ГЕС — гідроелектростанція, яка будується в Таджикистані на річці Вахш та входить до складу Вахшського каскаду, є його верхньою сходинкою. 16 листопада 2018 року відбувся запуск першого агрегату потужністю 120 МВт[1].

Рогунська ГЕС
38°41′03″ пн. ш. 69°46′25″ сх. д. / 38.684169000027772256° пн. ш. 69.77382800002777685° сх. д. / 38.684169000027772256; 69.77382800002777685Координати: 38°41′03″ пн. ш. 69°46′25″ сх. д. / 38.684169000027772256° пн. ш. 69.77382800002777685° сх. д. / 38.684169000027772256; 69.77382800002777685
Країна Flag of Tajikistan.svg Таджикистан
Статус будується
Річка Вахш
Каскад Вахшський
Початок будівництва 1976
Основні характеристики
Середнє річне виробництво 13 100  млн кВт·год
Тип ГЕС греблева
Характеристики обладнання
Тип турбін радіально-осьові
Кількість та марка турбін 6 х
Витрата через турбіни 6 х  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 6 х
Потужність гідроагрегатів 6 x 600  МВт
Основні споруди
Тип греблі кам'яно-накидна
Висота греблі 335  м
Власник ВАТ «Рогунська ГЕС»
ідентифікатори і посилання
GeoNames 7283780
Рогунська ГЕС. Карта розташування: Таджикистан
Рогунська ГЕС
Рогунська ГЕС
Мапа

Склад споруд Рогунської ГЕСРедагувати

  • Кам'яно-накидна гребля висотою 335 метрів з місцевих матеріалів
  • Будівельні та експлуатаційні тунелі
  • Підземна будівля ГЕС, яка включає машинний зал (довжина 220 метрів, ширина 22 м, максимальна висота 78 м) та трансформаторна (200 × 20 × 40 м).

ПотужністьРедагувати

Проєктна потужність ГЕС — 3600 МВт, середньорічне виробництво — 13,1 млрд кВт·год. У будівлі ГЕС мають бути встановлені шість радіально-осьових гідроагрегатів потужністю по 600 МВт. Гребля ГЕС повинна утворити велике Рогунське водосховище повним обсягом 13,3 км³ і корисним об'ємом 10,3 км³. Водосховище планується використовувати як в енергетичних, так і в іригаційних цілях на посушливих землях площею понад 300 тисяч гектарів. Будівництво ГЕС планується здійснити в кілька етапів, потужність першої черги повинна скласти 400 МВт при середньорічному виробітку 5 млрд кВт·год. Вартість завершення будівництва оцінюється у 2,2 млрд $, першої черги — 590 млн $.

Історія будівництваРедагувати

У 1974 році Держбудом СРСР був затверджений технічний проєкт Рогунської ГЕС, однак втілювати його довелось у вкрай важких умовах: це зона високої сейсмічності де невеликі землетруси відбуваються щомісячно, гірські породи над міцні і в них майже неможливо пробити тунелі, під дном ріки, де найкраще ставити греблю проходить розлом заповнений кам'яною сіллю.

Підготовчий період будівництва був початий у 1976 році. Найближча залізнична станція знаходилась за 80 кілометрів. Загалом у будівництві брало участь 300 підприємств. Для будівельників було збудовано місто Рогун. 1987 року почалося спорудження греблі, 27 грудня 1987 року відбулось перекриття річки Вахш. До 1993 року висота верхової будівельної перемички склала 40 метрів, був пройдений 21 кілометр тунелів. Однак після розпаду СРСР будівництво ГЕС було законсервовано. 8 травня 1993 верхова будівельна перемичка була розмита паводком, тунелі та машинний зал були частково затоплені. 2004 року було підписано угоду між урядом Таджикистану та компанією «Русал» про завершення будівництва. Однак сторонам не вдалось узгодити ряд принципових особливостей проєкту греблі і у вересні 2007 року угоду було скасовано. Перекриття Вахшу було заплановано на грудень 2009 року, однак знову його відклали. Пуск першої черги у складі двох гідроагрегатів потужністю 400 МВт мали здійснити наприкінці 2012 року. У 2010 році між Таджикистаном і Всесвітнім банком було укладено угоду про міжнародну експертизу проєкту станції, у лютому 2011 року підрядником проведення експертизи стала швейцарська фірма Poyry Energy Ltd.[2]

КонфліктиРедагувати

Узбецький прем'єр Шавкат Мірзієв сподівається на допомогу міжнародного співтовариства бажаючи зупинити будівництво Рогунської ГЕС. Зокрема він вимагає проведення незалежної міжнародної експертизи проєкту. На його думку, втілення проєкт може призвести до екологічної катастрофи в регіоні[3].

ПриміткиРедагувати

  1. На Рогунской ГЭС запущен первый агрегат
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 30 березня 2014. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 30 березня 2014. 

ПосиланняРедагувати