Роберт Янг
Роберт Янг (англ. Robert Young, 22 лютого 1907 — 21 липня 1998) — американський актер, який за свою кар'єру працював на телебаченні, радіо та кіно, лауреат трьох премій «Еммі», а також «Золотий глобус» і BAFTA.
| Роберт Янг | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 22 лютого 1907[1][2][…] |
| Місце народження | Чикаго, Іллінойс, США[1] |
| Дата смерті | 21 липня 1998[1][2][…] (91 рік) |
| Місце смерті | Вестлейк-Вілледж, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США |
| Поховання | Форест-Лаун |
| Громадянство |
 США |
| Професія | кіноактор, телеактор, актор театру |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0001870 |
 Роберт Янг у Вікісховищі | |
ЖиттєписРедагувати
Роберт Джордж Янг дебютував на екрані у 1931 році, і наступні два десятиріччя знімався винятково в кінофільмах, загалом в майже дев'яносто картинах. Янг часто грає роль «хороших хлопців» і друзів головних героїв у різноманітних мелодрамах тридцятих років, а в наступному десятилітті більш різнопланові ролі в різножанровних стрічках. У 1954 році він повністю відмовився від кар'єри в кіно і перейшов працювати на телебачення. Хотя він знявся в декількох десятках кінофільмів, Янг добився національної визнання завдяки головній ролі в довгостроковому телесеріалі «Отець знає краще» (1954—1960), який принесла йому два премії «Емми» в 1957 і 1958 роках. В 1960 році Роберт Янг був удостоен зразу трьох зірок на Голлівудській алеї слави, за вклад в телевізію, кіно та радіо. У наступному році він повернувся на телебачення з головною роллю у серіалі «Вікно на головну вулицю», який був закритий після одного сезону і кілька наступних років працював не так активно. У 1969 році він повернувся на екрани з головною роллю в телесеріалі «Доктор Маркус Уелбі» (1969—1976), який приніс йому премію «Золотий глобус» та ще одну «Еммі».
Янг був одружений з Бетті Гендерсон і у них було четверо доньок, а також шість онуків та два правнуки.
Він умер 21 липня 1998 року від зупинки дихання і був похований на цвинтарі «Форест-Лаун» у Глендейлі, штат Каліфорнія.
Вибрана фільмографіяРедагувати
- 1931 — «Гріх Мадлон Клоде»
- 1931 — «Чортові пірнальники»
- 1933 — «Буксирщиця Енні»
- 1951 — «Прощай, моя примха»
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123069610 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.