Вікіпедія

Роберт Пломін

Роберт Джозеф Пломін (англ. Robert Joseph Plomin, нар. 20 лютого 1948) — американо-британський психолог і генетик, відомий своїми дослідженнями близнюків і генетики поведінки.

Зображення
Громадянство США
Дата народження 20 лютого 1948(1948-02-20)[1][2][3] (76 років)
Місце народження Чикаго
У шлюбі з Judith Dunnd
Рід діяльності психолог, генетик, behavior geneticist
Сфера роботи психологія[4] і психогенетика[4]
Працівник у Кінґс-коледж[5], Університет штату Пенсильванія, Університет Колорадо, Кінґс-коледж[6], Кінґс-коледж[7] і Кінґс-коледж[8]
Заклад освіти Техаський університет і Університет Де Поляd
Науковий керівник Arnold H. Bussd
Аспіранти / докторанти Thomas S. Priced і Michael J. Galsworthyd
Член у Американська академія мистецтв і наук
Отримані відзнаки
CMNS: Роберт Пломін у Вікісховищі

Біографія ред.

Роберт Пломін народився в Чикаго в родині польсько-німецького походження. Він закінчив Академію Університету ДеПола в Чикаго і здобув ступінь бакалавра психології в Університеті ДеПола в 1970 році. У 1974 році здобув ступінь доктора психології в Техаському університеті в Остіні під керівництвом психолога особистості Арнольда Бусса. Потім працював в Інституті генетики поведінки в Університеті Колорадо в Боулдері. З 1986 по 1994 рік працював в Університеті штату Пенсильванія, вивчаючи близнюків, які виховувалися окремо, і близнюків, які виховувалися разом, з метою дослідження старіння. З 1994 року він є професором генетики поведінки в Інституті психіатрії Королівського коледжу Лондона. Він також був президентом Асоціації генетики поведінки.[9]

У 1987 році Пломін одружився з Джудіт Данн, британською психологинею і науковицею.

Дослідження ред.

Роберт Пломін — один з найвідоміших дослідників у галузі психології. Він особливо відомий своїми дослідженнями близнюків та усиновлених дітей, які допомогли кількісно оцінити спадковість, тобто частку, що пояснюється генетикою у відмінностях між ознаками індивідів у межах певної популяції. Робота Пломіна суперечить теоріям психоаналізу та інших соціальних наук, які в першу чергу зосереджуються на ролі виховання чи соціалізації.

Він виявив, що на генетичну спадковість припадає 50 % психологічних відмінностей між людьми, починаючи від особистості й закінчуючи розумовими здібностями. Решта 50 % припадає на фактори навколишнього середовища. Однак, за словами Пломіна, дослідження показують, що більшість цих середовищних впливів не є запланованими факторами, а складаються з непередбачуваних подій. Крім того, він вважає, що серед впливів навколишнього середовища, які можна пом'якшити, значна частина є проявом генетики.

Нагороди ред.

У 2002 році Роберт Пломін був ушанований Меморіальної премії Добжанського від Асоціації генетики поведінки за видатний внесок у галузі генетики поведінки. У 2004 році він отримав нагороду Вільяма Джеймса від Асоціації психологічних наук, а у 2011 році — нагороду за життєві досягнення від Міжнародного товариства досліджень інтелекту[10][11]. У 2017 році Пломін отримав нагороду Американської психологічної асоціації за видатний науковий внесок[12].

У 2005 році він був обраний членом Британської академії (FBA).[13]

На знак визнання його заслуг у наукових дослідженнях Роберт Пломін був призначений кавалером Ордена Британської імперії (CBE) в рамках новорічної церемонії нагородження 2023 року.[14]

Бібліографія ред.

Українською

  • Роберт Пломін. Генплан. Як ДНК робить нас тими, ким ми є. Пер. з анг. Марія Солдаткіна. Київ: КМ-Букс, 2019. 320 с.[15]

Англійською

  • Behavioral Genetics: A Primer, together with John C. DeFries, Gerald E. McClearn, WH Freeman & Co, 1989, ISBN 978-0716720560
  • Separate Lives: Why Siblings Are So Different, together with Judy Dunn, Basic Books, 1992, ISBN 978-0465076895
  • Behavioral Genetics in the Postgenomic Era, together with John C. DeFries, Peter McGuffin, Ian W. Craig, American Psychological Association, 2002, ISBN 978-1557989260
  • The Relationship Code: Deciphering Genetic and Social Influences on Adolescent Development (Adolescent Lives), together with David Reiss, Jenae M. Neiderhiser, E. Mavis Hetherington, Harvard University Press, 2003, ISBN 978-0674011267
  • Nature, Nurture, and the Transition to Early Adolescence, together with John C. DeFries, Stephen A. Petrill, John K. Hewitt, Oxford University Press, 2003, ISBN 978-0195157475
  • Nature And Nurture: An Introduction To Human Behavioral Genetics, Wadsworth Publishing, 2004, ISBN 978-0534651121
  • Nature and Nurture during Infancy and Early Childhood, together with John C. DeFries, David Fulker, Cambridge University Press, 2006, ISBN 978-0521034241
  • Behavioral Genetics, together with John C. DeFries, Peter McGuffin, Gerald E. McClearn, Worth Publishers; 5th edition, 2008, ISBN 978-1429205771
  • Behavioral Genetics, together with John C. DeFries, Valerie S Knopik, Jenae M. Neiderhiser, Worth Publishers; 6th edition, 2012, ISBN 978-1429242158
  • G Is for Genes, together with Kathryn Ashbury, Wiley Blackwell; 2013, ISBN 978-1118482810
  • Behavioral Genetics, together with John C. DeFries, Valerie S Knopik, Jenae M. Neiderhiser, Worth Publishers; 7th edition, 2016, ISBN 9781464176055
  • Blueprint: How DNA Makes Us Who We Are, Penguin Books Ltd., 2018, ISBN 9780241282076

Примітки ред.

  1. ↑ Autoritats UB
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ MAK
  4. ↑ а б Czech National Authority Database
  5. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  6. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  8. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  9. ↑ Robert Plomin : "Les parents et l’école influent peu sur la réussite des enfants". L'Express (фр.). 12 січня 2023. Процитовано 14 липня 2023.
  10. ↑ 2004-2005 William James Fellow Award. Association for Psychological Science - APS (амер.). Процитовано 14 липня 2023.
  11. ↑ 2011 Lifetime Achievement Award. Intelligence (en-GB) . Процитовано 14 липня 2023.
  12. ↑ « APA Award for Distinguished Scientific Contributions ». www.apa.org. Процитовано 14 липня 2023.
  13. ↑ Professor Robert Plomin FBA. The British Academy (англ.). Процитовано 14 липня 2023.
  14. ↑ London, King's College. New Year Honours for King's community. King's College London (англ.). Процитовано 14 липня 2023.
  15. ↑ Книгарня 'Є'. Генплан. Як ДНК робить нас тими, ким ми є, Роберт Пломін - купити за низькою ціною в Україні | Книгарня «Є». book-ye.com.ua (укр.). Процитовано 14 липня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роберт_Пломін&oldid=39937252