Риков Євген Павлович

Ри́ков Євге́н Па́влович (1906(1906), с. Алтай, нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан — 21 вересня 1941, поблизу м. Лохвиці, УРСР, СРСР) — політичний працівник Червоної Армії, дивізійний комісар. Член Військової ради Південно-Західного фронту Червоної армії під час німецько-радянської війни.

Риков Євген Павлович
Народження 1906(1906)
с. Алтай, нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан
Смерть 21 вересня 1941(1941-09-21)
поблизу м. Лохвиці, УРСР, СРСР
Країна СРСР
Роки служби 19281941
Партія КПРС
Звання дивізійний комісар
Командування Південно-Західний фронт
Війни / битви радянсько-фінська війна
Автограф Eugene Rykov Signature 1941.png
Нагороди
Орден Червоного Прапора  — 1940
CMNS: Риков Євген Павлович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в с. Алтай (нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан) у селянській родині. член ВКП(б) з 1927 року.

В армії з 1928 року. З 1931 року — політрук ескадрону, а з 1933 року — інструктор політвідділу дивізії. У 1933–1938 роках був помічником командира ескадрону з політичної частини 4-го Харківського Червоного козацтва кавалерійського полку, пізніше інструктор по роботі серед членів комсомолу 1-ї Червоного козацтва кавалерійської дивізії. Закінчив Військово-політичну академію ім. Леніна (1938).

З 1938 року — начальник політвідділу 6-го кавалерійського корпусу, а з вересня 1939 року начальника політвідділу Білоруської армійської кавалерійської групи.

Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років.

З листопада 1940 року начальник політуправління 9-ї армії. З червня 1940 року — Член Військової ради Середньоазіатського військового округу. Того ж року Рикову було присвоєно звання дивізійний комісар.

На початку німецько-радянської війни Риков займав посаду члена Військової ради Південно-Західного фронту. У ході відступу від Києва радянських військ, разом зі штабом Південно-Західного фронту намагався вийти з оточення в районі міста Лохвиці 21 вересня 1941 року. За офіційною радянською версією Євген Риков був убитий у штиковій атаці при прориві лінії фронту поблизу села Ісківці, разом з Михайлом Кирпоносом і Михайлом Бурмистенком.

За іншою версією, був важко поранений і потрапив у полон, де й помер у листопаді 1941 року[1].

Пам'ятьРедагувати

Ім'я Є. П. Рикова в Казахстані носить Катон-Карагайська середня школа, в якій він навчався. У 1967–2016 році на честь Комісара Рикова була названа теперішня вулиця Петра Курінного в Києві.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати