Рене Аменгуаль
Рене Аменгуаль Астабуруага (ісп. René Amengual Astaburuaga; 2 вересня 1911, Сантьяго — 2 серпня 1954, там само) — чилійський композитор, піаніст, педагог.
| Рене Аменгуаль | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 2 вересня 1911[1] |
| Місце народження | Сантьяго, Чилі |
| Дата смерті | 2 серпня 1954[1] (42 роки) |
| Місце смерті | Сантьяго, Чилі |
| Громадянство | Чилі |
| Професії | композитор, піаніст |
| Інструменти | фортепіано |
Навчався у Національній консерваторії Сантьяго у П. У. Альєнде (композиція) і Р. Ренар (фортепіано). З 1935 року викладав в «Експериментальному ліцеї Мануель де Салас», з 1942 року — у Національній консерваторії Сантьяго (з 1947 року — директор). Заснував товариство «Школа сучасної музики» (1940). З 1941 року — секретар Інституту розповсюдження музики, потім Союзу чилійських композиторів. Директор Товариства друзів мистецтва. Як композитор працював головним чином в області камерної музики. Його твори відзначені впливом французьких імпресіоністів.
Твори:
- концерт для фортепіано з оркестром (1942);
- 2 струнних квартети;
- інтродукція і алегро для двох фортепіано (1939);
- Ваза (для голосу і камерного оркестру, 1944);
- фортепіанні п'єси, хори, романси.
Література
ред.- Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982.
Примітки
ред.| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |