Вікіпедія

Рей Емері

канадський хокеїст

Рей Емері (англ. Ray Emery, 28 вересня 1982, Гамільтон[1][2] — 15 липня 2018, Гамільтон) — канадський хокеїст, що грав на позиції воротаря.

Канада Рей Емері
Народився 28 вересня 1982(1982-09-28)
Гамільтон, Канада
Помер 15 липня 2018(2018-07-15) (35 років)
Гамільтон, Канада
Зріст 188 см
Вага 89 кг
Позиція воротар
Кидок лівий
Проф. клуби «Оттава Сенаторс»
«Чикаго Блекгокс»
«Філадельфія Флаєрс»
«Анагайм Дакс»
«Атлант» (Митищі)
«Адлер Мангайм»
Драфт НХЛ 99-й загальний, 2001
«Оттава Сенаторс»
Ігрова кар'єра 2002 — 2016
CMNS: Рей Емері у Вікісховищі

Володар Кубка Стенлі.

Ігрова кар'єра ред.

У дитинстві Рей займався багатьма видами спорту, зокрема, гольф, бейсбол та футбол.[3] У хокеї він спочатку грав на поизиції захисника але у дев'ять років через брак воротарів перейшов на позицію голкіпера.[4][3]

Хокейну кар'єру розпочав 1998 року виступом за юнацьку команду «Данвілль Тер'єрс». У 1999 на драфті ОХЛ його обрав клуб «Су-Сент-Марі Грейхаунд».[4]

2001 року був обраний на драфті НХЛ під 99-м загальним номером командою «Оттава Сенаторс».[4] У сезоні 2002–03 Емері переходить до «Бінгхемптон Сенаторс» (АХЛ), де одразу став першим номером.

У сезоні 2005–06 Рей встановив рекорд вигравши свої перші дев'ять матчів у НХЛ, випередивши Боба Фроса на рахунку котрого було вісім перемог поспіль.[4] У березні того ж сезону Емері виграв дванадцять ігор, повторивши досягнення Берні Парента 1974 року.[5] Загалом у сезоні 2005–06 Емері замінив травмованого Домініка Гашека, що стало причиною для запрошення до команди швейцарця Мартіна Гербера, який склав конкуренцію Рею.

22 лютого 2007 у матчі проти «Баффало Сейбрс» спочатку відзначився бійкою з воротарем Мартіном Біроном.[6] А потім двічі відзгначився сутичкою з нападником «Баффало» Пітерсом та у підсумку набрав 22 хвилини штрафу.

30 березня 2007 у плей-оф Рей відіграв 110-у гру в НХЛ, здобувши перемогу 5–2 над «Монреаль Канадієнс». Загалом та сері плей-оф стала вдалою для його клубу, який послідовно переміг «Піттсбург Пінгвінс», «Нью-Джерсі Девілс» та «Баффало Сейбрс» поступившись у фіналі Кубка Стенлі «Анагайм Дакс».[7] Після закінчення сезону він став вільним агентом з обмеженими можливостями і подав на арбітраж згодом погодившись на трирічну угоду із «сенаторами».[8]

Перед сезоном 2007–08 Рей отримав травму зап’ястя і змусив пропустити кілька ігор на початку сезону. 18 квітня 2008 Мюррей оголосив ЗМІ на прес-конференції, що контракт з канадцем на наступний рік не буде продовжено.[9] 20 червня 2008 «сенатори» відмовились від послуг Емері і через три дні став вільним агентом.[10]

9 липня 2008 Емері уклав однорічний контракт на $2 мільйони доларів з російським клубом «Атлант» (Митищі).[11] Його напарником в «Атланті» був казах Віталій Колесник.

10 червня 2009 «Філадельфія Флаєрс» оголосив про укладення однорічного контракту з Реєм на суму $1,5 мільйона доларів.[12] 8 грудня він отримав травму та вибув з гри до кінця сезону.[13][14][15]

1 липня 2010 Емері став вільним агентом і довгий час відновлювався в одному з клубів ОХЛ.[16]

У березні 2011 Рей повернувся до клубу НХЛ «Анагайм Дакс».[17][18] По завершенні сезону канадця номінували на Приз Білла Мастерсона.[19]

3 жовтня 2011 воротар підписав річний контракт з клубом «Чикаго Блекгокс». Його знову номінували на Приз Білла Мастерсона.[20] У квітні 2012 «чорні яструби» та Рей продовжили контракт ще на один рік.[20]

Емері увійшов в історію НХЛ у березні 2013 року, ставши першим воротарем, який здобув десять перемог поспіль.[21] 18 березня він доводить цей результат до 11 перемог.[22] У фіналі Кубка Стенлі «Чикаго Блекгокс» перемогли «Бостон Брюїнс».[23]

5 липня 2013 Емері уклав однорічний контракт з «Філадельфія Флаєрс».[24] У складі «льотчиків» канадець був дублером Стіва Мейсона.[25]

В останньому ігровому сезоні Рей відіграв за три команди. «Онтаріо Рейн» та «Торонто Марліс». 5 лютого 2016 Емері уклав угоду з німецьким клубом «Адлер Мангайм» до кінця сезону.[26][27][28] Наприкінці сезону Емері оголосив про завершення кар'єри і в НХЛ.[29]

Загалом провів 326 матчів у НХЛ, включаючи 39 ігор плей-оф Кубка Стенлі.

Нагороди та досягнення ред.

Смерть ред.

15 липня 2018 потонув під час відпочинку на озері поблизу свого рідного міста Гамільтон.[30][31]

Статистика ред.

Сезон Клуб Ліга
І В П Н Хв ПГ ІБГ ПГГ %ВК
1998–99 «Данвілль Тер'єрс» НЮХЛ 22 3 19 0 1320 140 0 6.36 —
1999–00 «Велланд Кугарс» ЗОХЛ 23 13 10 0 1323 62 1 2.81 —
1999–00 «Су-Сент-Марі Грейхаунд» ОХЛ 16 9 3 0 716 36 1 3.02 .908
2000–01 «Су-Сент-Марі Грейхаунд» ОХЛ 52 18 29 2 2938 174 1 3.55 .904
2001–02 «Су-Сент-Марі Грейхаунд» ОХЛ 59 33 17 9 3477 158 4 2.73 .914
2002–03 «Бінгхемптон Сенаторс» АХЛ 50 27 17 6 2924 118 7 2.42 .924
2002–03 «Оттава Сенаторс» НХЛ 3 1 0 0 84 2 0 1.42 .923
2003–04 «Бінгхемптон Сенаторс» АХЛ 53 21 23 7 3109 128 3 2.47 .922
2003–04 «Оттава Сенаторс» НХЛ 3 2 0 0 126 5 0 2.38 .904
2004–05 «Бінгхемптон Сенаторс» АХЛ 51 28 18 5 2993 132 0 2.65 .910
2005–06 «Оттава Сенаторс» НХЛ 39 23 11 4 2167 102 3 2.82 .902
2006–07 «Оттава Сенаторс» НХЛ 58 33 16 6 3351 138 5 2.47 .918
2007–08 «Оттава Сенаторс» НХЛ 31 12 13 4 1689 88 0 3.13 .890
2007–08 «Бінгхемптон Сенаторс» АХЛ 2 1 1 0 120 6 0 3.00 .930
2008–09 «Атлант» (Митищі) КХЛ 36 22 8 0 2070 73 0 1.86 .926
2009–10 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 29 16 11 1 1684 74 3 2.64 .905
2009–10 «Адірондак Фантомс» АХЛ 1 0 1 0 59 2 0 2.03 .857
2010–11 «Сірак'юс Кранч» АХЛ 5 4 1 0 303 10 0 1.98 .943
2010–11 «Анагайм Дакс» НХЛ 10 7 2 0 527 20 0 2.28 .926
2011–12 «Чикаго Блекгокс» НХЛ 34 15 9 4 1774 83 0 2.81 .900
2012–13 «Чикаго Блекгокс» НХЛ 21 17 1 0 1116 36 3 1.94 .922
2013–14 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 28 9 12 2 1398 69 2 2.96 .903
2014–15 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 31 10 11 7 1570 80 0 3.06 .894
2015–16 «Онтаріо Рейн» АХЛ 3 1 1 1 182 10 0 3.30 .878
2015–16 «Торонто Марліс» АХЛ 3 2 1 0 178 8 0 2.69 .897
2015–16 «Адлер Мангайм» ДХЛ 7 2 5 0 420 20 0 2.86 .900
Усього в НХЛ 287 145 86 28 15,488 697 16 2.70 .906
Усього в АХЛ 168 84 63 19 9,868 414 10 2.50 .920
Усього в ОХЛ 127 60 49 11 7,131 368 6 3.10 .909

Плей-оф ред.

Сезон Клуб Ліга
І В П Хв ПГ ІБГ ПГГ %ВК
1999–00 «Су-Сент-Марі Грейхаунд» ОХЛ 15 8 7 883 33 3 2.24 .926
2001–02 «Су-Сент-Марі Грейхаунд» ОХЛ 6 2 4 360 19 1 3.16 .925
2002–03 «Бінгхемптон Сенаторс» АХЛ 14 8 6 848 40 2 2.83 .912
2003–04 «Бінгхемптон Сенаторс» АХЛ 2 0 2 120 6 0 3.00 .912
2004–05 «Бінгхемптон Сенаторс» АХЛ 6 2 4 409 14 0 2.05 .925
2005–06 «Оттава Сенаторс» НХЛ 10 5 5 604 29 0 2.88 .900
2006–07 «Оттава Сенаторс» НХЛ 20 13 7 1,249 47 3 2.26 .907
2008–09 «Атлант» (Митищі) КХЛ 7 3 3 419 13 0 1.86 .941
2010–11 «Анагайм Дакс» НХЛ 6 2 3 319 17 0 3.19 .897
2013–14 «Філадельфія Флаєрс» НХЛ 3 1 2 172 10 0 3.49 .888
2015–16 «Адлер Мангайм» ДХЛ 1 0 0 21 3 0 8.65 .667
Усього в НХЛ 39 21 17 2,344 103 3 2.64 .902
Усього в АХЛ 22 10 12 1,377 60 2 2.72 .915
Усього в ОХЛ 21 10 11 1,243 52 4 2.47 .925

Примітки ред.

  1. ↑ Ray Emery. Національна хокейна ліга. Процитовано 27 червня 2007.
  2. ↑ What really happened to Ray Emery?. The Athletic. Процитовано 4 серпня 2019.
  3. ↑ а б Andrew Duffy (20 січня 2008). A fighter's chance. Ottawa Citizen. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 24 січня 2008.
  4. ↑ а б в г Warren, Ken (11 грудня 2005). The Apprenticeship of Ray Emery. Ottawa Citizen. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 27 червня 2007.
  5. ↑ Game Recap. The Sports Network. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 26 червня 2007.
  6. ↑ Gerber Collects Shutout in Rare Start for the Senators. CBS. 14 лютого 2007. Архів оригіналу за 17 лютого 2007. Процитовано 9 липня 2007.
  7. ↑ Ducks prove to be mightiest of them all. Національна хокейна ліга. 7 червня 2007. Процитовано 27 червня 2007.
  8. ↑ Dreger, Darren (24 липня 2007). Sens avoid arbitration with Emery. The Sports Network. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 24 липня 2007.
  9. ↑ Murray's plans for Sens don't include Emery. The Sports Network. 18 квітня 2008. Архів оригіналу за 21 квітня 2008. Процитовано 18 квітня 2008.
  10. ↑ Sens, Kings take steps to buy out Emery, Cloutier. TSN. 20 червня 2008. Архів оригіналу за 23 червня 2008. Процитовано 20 червня 2008.
  11. ↑ Emery signs one-year deal with Russian team. The Sports Network. 9 липня 2008. Архів оригіналу за 15 липня 2008. Процитовано 29 липня 2008.
  12. ↑ Flyers sign goalie Ray Emery to one-year deal. Sports Illustrated. 10 червня 2009. Процитовано 9 липня 2009.
  13. ↑ Emery Out for the Season – Philadelphia Flyers. National Hockey League. Процитовано 24 лютого 2011.
  14. ↑ Hip surgery sidelines Flyers' Emery for the season. The Sports Network. 3 лютого 2010. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 24 лютого 2011.
  15. ↑ Adam Kimelman (8 грудня 2009). Flyers' Emery out for six weeks. National Hockey League. Процитовано 25 лютого 2011.
  16. ↑ Weekend wrap: Teams going overseas, Clouston's future, Sharks' coaching. Cross Checks Blog. ESPN. 16 січня 2011. Процитовано 24 лютого 2011.
  17. ↑ Friedman, Elliotte (2 лютого 2011). Emery faces tough road back to NHL. CBC News. Архів оригіналу за 5 лютого 2011. Процитовано 3 жовтня 2015.
  18. ↑ Ray Emery signs in Anaheim, continues remarkable comeback. The Goalie Magazine. InGoalMag.com. 7 лютого 2011. Архів оригіналу за 9 жовтня 2011. Процитовано 8 жовтня 2011.
  19. ↑ Emery, Langkow and Laperriere finalists for Masterton. Reuters. 26 квітня 2011. Процитовано 15 липня 2018.
  20. ↑ а б Jahns, Adam L. (7 квітня 2012). Blackhawks sign Ray Emery to one-year extension. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 15 листопада 2018.
  21. ↑ Justin Söderberg. Chicago Blackhawks' Streak Continues after Win Over Colorado Avalanche. RantSports. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 15 червня 2015.
  22. ↑ Ray Emery, Patrick Kane lead Blackhawks past Avalanche. USA Today. Associated Press. 19 березня 2013. Процитовано 15 листопада 2018.
  23. ↑ Ruf, Cory (13 липня 2013). Cayuga's Ray Emery brings Stanley Cup to storied north Hamilton hockey shop. Canadian Broadcasting Corporation. Процитовано 15 липня 2018.
  24. ↑ Flyers sign goaltender Ray Emery. Philadelphia Flyers. 5 липня 2013. Процитовано 5 липня 2013.
  25. ↑ Boruk, John (15 липня 2018). Former Flyers goalie Ray Emery dies at 35. NBC Sports Philadelphia. Процитовано 13 вересня 2018.
  26. ↑ Adler Mannheim holen Torwart Ray Emery. Deutsche Eishockey Liga (German) . 5 лютого 2016. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
  27. ↑ Johnston, Chris (5 лютого 2016). Former NHL goaltender Ray Emery signs with German team. Sportsnet Canada. Процитовано 12 лютого 2016.
  28. ↑ Adler verpflichten Stanley-Cup-Sieger. adler-mannheim.de (German) . 5 лютого 2016. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
  29. ↑ McGregor, Rob (16 липня 2018). Former NHL Goaltender Ray Emery Dies At 35. InGoal Magazine. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 10 жовтня 2018.
  30. ↑ McMillen, Gabrielle (15 липня 2018). Former NHL goalie Ray Emery dies in apparent drowning. Sporting News. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 15 липня 2018.
  31. ↑ UPDATE: Coroner's office confirms Ray Emery’s cause of death was drowning. KelownaNow.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рей_Емері&oldid=40474816