Рацун Сергій Петрович
Сергі́й Петро́вич Рацу́н (1976—2020) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
| Сергій Рацун | |||
|---|---|---|---|
 Старший солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 28 жовтня 1976 Москвитянівка | ||
| Смерть | 5 січня 2020 (43 роки) Кримське | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014-2020 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||
| Рід військ |  Механізовані війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис
ред.Народився 1976 року в селі Москвитянівка (Полонський район, Хмельницька область). В Малошкарівській ЗОШ закінчив 9 класів, по тому — Грицівське ВПУ № 38, тракторист, працював за фахом у місцевому фермерському господарстві. 1994-го призваний до лав ЗСУ; направлений для проходження військової служби до навчального центру «Десна», після закінчення навчання — в лавах 95-ї аеромобільної бригади. З 1996 року мешкав у місті Славута; працював на славутському заводі «Будфарфор». Займався благодійністю — допомагав онкохворим дітям.
З 2 серпня 2014 року проходив службу за мобілізацією — в 128-й бригаді, кулеметник. Воював поблизу Дебальцевого, зокрема, біля Санжарівки (за висоту 307,5 м). У травні 2016-го підписав контракт з 93-ю бригадою, старший солдат, механік-водій БМП-2 механізованого батальйону. Брав участь в боях біля Кримського, Новотроїцького, Авдіївки, постійно подовжуючи контракт. 2019 року був задіяний в навчаннях Combined Resolve (у Німеччині).
5 січня 2020 року у вечірню пору загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) від кулі снайпера — зазнав поранення у голову під час обстрілу з боку окупованого Жолобка.
9 січня 2020-го похований з військовими почестями у Славуті, на Новому кладовищі. Останню дорогу Сергія люди встеляли квітами.[2].
Без Сергія Рацуна лишились мама, три брати, дружина, донька Софія і пасинок Олексій Залевський (теж учасник війни)[3].
Нагороди та вшанування
ред.- Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[4].
- 27 червня 2021 року на фасаді Малошкарівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня[5][6].
Примітки
ред.- ↑ Від кулі снайпера під Жолобком поліг «холодноярець» Сергій Рацун. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Напередодні Різдва від ворожих куль загинули Сергій Дичек та Сергій Рацун
- ↑ «Ще вчора у мене було два батька. Сьогодні — жодного!», — пасинок загиблого воїна. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 11 лютого 2020 року № 50/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 січня на YouTube
Джерела
ред.- Рацун Сергій Петрович [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- На Хмельниччині попрощалися з воїном 93-ї бригади Сергієм Рацуном [Архівовано 10 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Втрати січня. У перший місяць 2020 року на Донбасі загинули 11 захисників України [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |