Радіонова Зоя Антонівна
Радіонова Зоя Антонівна (13 лютого 1915 — 13 травня 2016[1]) — український режисер-документаліст.
| Зоя Антонівна Радіонова | |
|---|---|
| Дата народження | 13 лютого 1915 |
| Дата смерті | 13 травня 2016 (101 рік) |
| Громадянство |  СРСР→ Україна |
| Професія | кінорежисер, художник-мультиплікатор |
| Кар'єра | з 1934 |
| Напрям | кінодокументалістика, мультиплікація |
| Членство | НСКУ |
Працювала художником і режисером «Київнаукфільму».
Створила стрічки: «Відцентрові механізми» (1958), «Рекуперативне гальмування» (1959), «Електровоз перемінного струму» (1960), «Теплові процеси підприємств хімічної промисловості» (1961), «Електростанції» (1963), «Трансформатори» (1964), «Будова і властивості кристалів» (1965), «Тепловоз Т-40» «Дизель Д-70» (1966), «Електровоз Вл-80К» (1967), «Вихрові струми» (1968), «Електричне зварювання плавленням» (1969), «Апарати і прилади установки безперервного розливання сталі» (1970), «Хромосоми людини» (1971), «Термомеханічна обробка металів» (1971), чимало навчальних фільмів.
Нагороджена медалями. Член Національної Спілки кінематографістів України.
Література
ред.- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.130.