Відкрити головне меню

Радон (*Radon, д/н —після 634) — мажордом Австразії у 613617 роках.

Радон
Народився невідомо
Помер після 634
Національність франк
Діяльність політик
Титул мажордом
Посада Мажордом
Термін 613—617 роки
Попередник Ґундульф
Наступник Гуго
Конфесія католицтво
Батько Аутарі
Мати Аета
Діти 1 син

ЖиттєписРедагувати

Дослідниками розглядається, що Радон може бути тотожнім батькові Радульфові, герцога Тюрінгії. Описуючи надання Радульфу герцогської гідності хроніст Фредегар повідомляв, що батьком того був якийсь «Хамар». Це, на думку низки вчених, може бути спотвореним словом «камерарій» . З житя святого Оуена Руанського відомо, що цю посаду в той час обіймав брат цього святого на ім'я Радон. Якщо ця ідентифікація вірна, то батьками Радону був знатний австразіець Аутарі (Аутарій), який володів маєтком у Сансі-ле-Шміно, і його перша дружина Аега.

«Життя святого Колумбана» повідомляє, що Аутарі був прихильником Теодеберта II, короля Австразії, і ворогом Теодоріха II, короля Бургундії, і його бабки Брунгільди. У 610 році Радон спільно з Арнульфом Мецьким виступив проти намагання Брунгільди впровадити податок на нерухомість для магнатів. Сини Аутарі (Радон, Оуен, Адон), після того як в 612 році Теодоріх II переміг і приєднав Австразію, перейшли в табір прихильників короля Нейстрії Хлотаря II.

У 613 році Нейстрія, Австразія і Бургундія були об'єднані під владою короля Хлотаря II. В цьому сприяв Радон, який спільно з Варнахаром, Піпіном Ланденським і Арнульфом Мецьким виступив проти Брунгільди, яку було повалено. Прагнучи зміцнити свої позиції в недавно придбаних землях, король Хлотар II призначив мажордомом Австразії Радона, яякий повинен був стати противагою впливовим Арнульфінгам. Значну роль у призначенні зіграла і особиста відданість Радона королю.

У 616 році знагадий як vir inluster, що відповідає вельми високому аристократичному статусу (вища знать) Франкської держави. У 617 році з невідомих обставин Радон втратив свою посаду, мажордомом став Гуго.

У 630 році призначається камерарієм (зберігачем королівської скарбниці). Близько 635 року разом з братами брав участь в церемонії освячення змонастиря в Ребе. Сам Радон був засновником монастиря в Рей-ан-Брі. Подальша доля невідома.

ДжерелаРедагувати

  • Stéphane Lebecq, «Les origines franques», Le Seuil Paris, 1990.
  • Martindale J. R. Rado // Prosopography of the Later Roman Empire. — Cambridge University Press, 1992. — Vol. III (b): A.D. 527—641. — P. 1074. — ISBN 0-521-20160-8
  • Barbara H. Rosenwein, Negotiating Space: Power, Restraint, and Privileges of Immunity in Early 1999:62 and notes.
  • Rosenwein B. H. Negotiating Space: Power, Restraint, and Privileges of Immunity in Early Medieval Europe. — Cornell University Press, 1999. — P. 62. — ISBN 978-0-8014-8521-3.