Піщаний Ничипір Федорович

Піщаний Ничипір Федорович
Піщаний Ничипір Федорович
Народився	6 липня 1908; село Шостакове, тепер Катеринопільського району Черкаської області
Помер	26 липня 1980 (72 роки); місто Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Ничипір Федорович Піщаний (6 липня 1908(19080706), село Шостакове Київської губернії, тепер Катеринопільського району Черкаської області — 26 липня 1980, місто Москва, Російська Федерація) — український радянський діяч, директор Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна Сталінської області. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Піщаний.

Біографія

Народився у бідній селянській родині. Батько загинув у 1919 році. Трудову діяльність розпочав у тринадцятирічному віці наймитом, пастухом. У 1924 році закінчив семирічну школу і почав працювати учнем токаря на Київському заводі «Транссигнал». Потім був токарем, бригадиром, техніком заводу «Транссигнал» у місті Києві. Закінчив без відриву від виробництва школу робітничої молоді.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1932 році закінчив Київський політехнічний інститут, здобув кваліфікацію інженера.

У 1932—1939 роках — завідувач Бюро технологічної розробки цеху № 2, начальник першого механічного цеху, заступник головного інженера Краматорського машинобудівного заводу імені Сталіна Сталінської області.

У 1939—1941 роках — директор Старо-Краматорського машинобудівного заводу імені Серго Орджонікідзе Сталінської області.

У 1941—1943 роках — заступник народного комісара важкого машинобудування СРСР.

У 1943—1947 роках — виконувач обов'язків директора Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна Сталінської області.

З 1947 року — заступник голови Державного комітету із постачання народного господарства при Раді Міністрів СРСР.

У травні 1957 — 1958 р. — голова Ради народного господарства Кіровського економічного адміністративного району РРФСР.

Потім — на пенсії у Москві. Похований на Ново-Дівочому цвинтарі.

Нагороди

орден Леніна (1945)
орден Трудового Червоного Прапора (15.04.1939)
ордени
медалі

Джерела

газета «Радянська Донеччина» (Сталіно) — січень 1947 року.
Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 (рос.)

Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.