Післямова — складова заключної частини книги, що містить додатковий, переважно аналітичний, матеріал про твір, автора або суспільно-політичне тло. Передмова має подібну до післямови природу, проте перша готує читача до сприйняття твору, дає пораду, на що слід звернути увагу, а друга — підсумовує та доповнює написане, з яким уже ознайомився читач і склав своє враження. Інколи у цій складовій заключної частини автор подає те, чого раніше йому не було відомо, тобто те, що не увійшло до основної частини книги.

Приналежність післямовиРедагувати

Хоча післямова подається наприкінці основного тексту, не варто ототожнювати її зі службовою частиною (апаратом видання). Післямова — один з можливих елементів саме заключної частини, так само як додатки, примітки або глосарії.

Функції післямовиРедагувати

  • дати читачу аналітичну інформацію про вже прочитаний твір;
  • підсумувати зміст книги;
  • доповнити видання інформацією, яка не увійшла до основної частини.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Післяслово, або Післямова // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 217.
  • Мильчин А. Э., Чельцова Л. К. Справочник издателя и автора: Редакционно-издательское оформление издания. — 2-е издание, исправленное. — М: ОЛМА-Пресс, 2003. — 800 с.
  • Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. — Третє вид., виправлене. — К.: Наша культура і наука, 2010. — 560 с.
  • Тимошик М. С. Як редагувати книжкові та газетно-журнальні видання: Практичний посібник. — К.: Наша культура і наука, 2012. — 376 с.