Вікіпедія

Піскорський Володимир Костянтинович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Володи́мир Костянти́нович Піско́рський (*19 липня (10 серпня) 1867(18670810), Одеса — †3 (16) серпня 1910, Казань) — російський історик-медієвіст. Батько художника Костянтина Піскорського.

Володимир Костянтинович Піскорський
Народився19 липня (10 серпня) 1867(1867-08-10)
Одеса
Помер3 (16) серпня 1910(1910-08-16) (43 роки)
Казань
ПохованняЗвіринецьке кладовище
Місце проживанняКиїв, Ніжин, Казань
КраїнаРосійська імперія
Діяльністьмедієвіст, історик, викладач університету
Alma materКиївський університет
Галузьісторія
ЗакладКазанський університет, Ніжинський інститут
Вчене званняпрофесор
Науковий керівникЛучицький Іван Васильович
Відомі учніГрацианський Микола Павлович
Аспіранти, докторантиГрацианський Микола Павлович

Біографія

ред.

Народився 19 липня (10 серпня) 1867 року в Одесі у дворянській родині[1].

Навчався в I Київській чоловічій гімназії. У 1886 році вступив на історико-філологічний факультет університету святого Володимира м. Києва. По закінченні був залишений при кафедрі світової історії для підготовки до професорського звання. Викладав світову історію на посаді приват-доцента, з 1893 року вів семінар, який відвідував майбутній академік Є. Тарм.

1890 року закінчив Київський університет. Учень Івана Васильовича Лучицького[2].

Від 1893 року викладав у Київському університеті. Ще в студентські роки В. Піскорський викладав в гімназіях м. Києва. Цю діяльність в закладах В. М. Ващенко-Захарченко, О. Т. Дучинської, III гімназії, Кадетському корпусі В. К. Піскорський продовжив і під час праці в університеті св. Володимира і в Ніжинському Історико-філолологічному інституті ім. Безбородька на посаді професора кафедри світової історії. Піскорському пропонували зайняти місце свого вчителя І. В. Лучицького, але з етичних міркувань він відмовився, й прийняв пропозицію працювати в Ніжині. Там він міг продовжити викладання в навчальних закладах м. Києва та одночасно брати участь в діяльності в Київському історичному товаристві Нестора Літописця, Педагогічному товаристві, а також благодійних товариствах Допомоги нужденним студентам та Грамотності.

З ранньої юності і до 1906 року життя і робота В. К. Піскорського були пов'язані з Києвом і Ніжином. Після розгрому народних виступів, в яких брали участь студенти історико-філолологічного факультету, студентів підтримував професор Піскорський. Окрім цього він під час виступу рятував євреїв від погромів і брав участь в визволенні політв'язнів. За ці дії йому і його родині погрожували смертю чорносотенці, він мав припинити перебування в Ніжині й прийняв запрошення Казанського університету очолити там кафедру. Родина Піскорського мала намір повернутися до рідного Києва, коли старші діти позакінчують гімназії. В Казані В. К. Піскорський працював всього чотири роки до смерті. Основна його діяльність і роки навчання пройшли в Києві в Україні.

Від 1901 року — професор Ніжинського історико-філологічного інституту.

Від 1906 року — професор Казанського університету.

Автор праць з історії середньовічних Італії, Каталонії, Іспанії та Португалії.

 
Могила Володимира Піскорського

Помер 3 серпня (16 серпня) 1910 року на залізничній станції Васільєво біля Казані, випадково потрапивши під поїзд. Труну з його тілом було перевезено в Київ і поховано на Звіринецькому кладовищі (1 ділянка, 1 ряд).

Примітки

ред.
  1. ↑ ЦДІАК ф.224 о. 3 спр. 376
  2. ↑ Богдашина, О. М. (2011). Позитивізм в творчості В. К. Піскорського. Київ: Гілея. с. 133—139.

Джерела та література

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.
  • Піскорський Володимир Костянтинович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.112-114
  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Піскорський_Володимир_Костянтинович