Пірогалол

хімічна сполука

Пірогало́л (пірогалолова кислота) — триатомний фенол, легко окислюється. Вперше отриманий у 1786 році з галової кислоти.

Пірогалол
Pyrogallol.svg
Skeletal formula
Pyrogallol-3D-balls.png
Ball-and-stick model
Інші назви 1,2,3-Тригідроксибензен
пірогалолова кислота
Ідентифікатори
Номер CAS 87-66-1
Номер EINECS 201-762-9
KEGG C01108
ChEBI 16164
SMILES
Oc1cccc(O)c1O
InChI
1/C6H6O3/c7-4-2-1-3-5(8)6(4)9/h1-3,7-9H
Номер Бельштейна 907431
Властивості
Молекулярна формула C6H6O3
Молярна маса 126,11 г/моль
Густина 1,45 г/см3
Тпл 131–134 °C
Ткип 309 °C
Небезпеки
ГГС піктограми

ГГС формулювання небезпек H302+H312+H332, H315, H319, 341, H412
ГГС запобіжних заходів P201, P261, P264, P273, P280, P302+P352+P312
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Поширення у природіРедагувати

Водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum) виробляє пірогалол, зупиняючи ріст синьо-зелених вооростей.[1]

Фізичні властивостіРедагувати

Розчинність у різних розчинниках при 25 °C наступна[2]:

Розчинник Розчинність
Етанол 50%
Діетиловий етер 45%
Вода 38%
Піридин Розчинний
Хлороформ, бензен, карбон дисульфід погано розчинний

При нагріванні сублімується.[2]

ОтриманняРедагувати

Отримують пірогалол декарбоксилюванням галової кислоти:[3][4][2]

 

Хімічні властивостіРедагувати

Пірогалол — дуже сильний відновник. Лужні розчини поглинають кисень з утворенням коричневого осаду. Також відновлює іони срібла, золота і ртуті до металів.

Карбоксилюється гідрогенкарбонатом калію при нагріванні, утворюючи 2,3,4-тригідроксибензенкарбонову кислоту. Також вступає в реакції за гідроксильною групою: утворює етери і естери. При реакції з бромом утворюється 1,2,6,6-тетрабромциклогексен-3,4,5-трион.

ЗастосуванняРедагувати

У промисловості застосовують для синтезу фарбників,[3] в аналітичній хімії для визначення ряду елементів,[3] в газовому аналізі для визначення кисню,[3][4] у фотографії як проявник.[4][2]

ПриміткиРедагувати

  1. Nakai, S (2000-08-01). Myriophyllum spicatum-released allelopathic polyphenols inhibiting growth of blue-green algae Microcystis aeruginosa. Water Research 34 (11). с. 3026–3032. doi:10.1016/S0043-1354(00)00039-7. Процитовано 2021-09-22. 
  2. а б в г Fiege, Helmut; Voges, Heinz-Werner; Hamamoto, Toshikazu; Umemura, Sumio; Iwata, Tadao; Miki, Hisaya; Fujita, Yasuhiro; Buysch, Hans-Josef та ін. (2000-06-15). У Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA. Phenol Derivatives. Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry (en). Weinheim, Germany: Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA. с. a19_313. ISBN 978-3-527-30673-2. doi:10.1002/14356007.a19_313. 
  3. а б в г Нейланд О.Я. (1990). Органическая химия (російська). Москва: Высшая школа. ISBN 5-06-001471-1. 
  4. а б в Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія : підручник. — Вид. 3-тє, стереотипне. — Львів : Центр Європи, 2006. — ISBN 966-7022-19-6.