Піка Данило Федорович

Данило Федорович Піка — (1901—1941) — бандурист, учень O. Сластіона. Учасник Полтавської Капели бандуристів. Концертмейстер. Після арешту В. Кабачка став мистецьким керівником Полтавської капели бандуристів. Певний час був і керівником Київської капели бандуристів з 1938-41 р. Скомпонував «Слово Тараса». Помер на фронті в 1941 р. Співав другим тенором. Автор багато обробок народних пісень для капели бандуристів.

Піка Данило Федорович
Основна інформація
Дата народження	1901
Дата смерті	1941
Професії	музикант
Інструменти	Бандура

Піка був одним із сильніших гравців у Капелі. Він виступав у квартеті бандури з Сергієм Міняйлом, Яковом Кладовим та О. Костецьким і записав інструментально Гопака (його аранжування), «Стукалку» (аранжування) та «Кучер'ява Катерина» в 1937 році. Капела також записала його аранжування "Взяв би я бандуру " М. Гришком у 1937 р. та Гречаниками. «Oj hop ty-ny-ny», часто акредитований Піці але раніше позначений твір як упорядкований Лисенком-Кроповницьким але зазначено Пікою в 1939 році.

Піка став художнім керівником Полтавської капели бандуристів після арешту Володимира Кабачка в січні 1934 року аж поки група не була ліквідована в жовтні 1934 року. За час його керівництва учасники Полтавської капели бандуристів перестали платити. Він був найсильнішим бандуристами в групі і, першим, хто грав на бандурі в групі. Він спочатку перетворив співаків на бандуристів, і спочатку їх всіх навчав. У нього завжди були прагнення на керівництва, але не було адміністративних здібностей. Деякі вважають, що він був інформатором КДБ і що він повідомив пна В. Кабачок і спричинив його наступний арешт.

Він на короткий термін став художнім керівником київської капели бандуристів.

Піка підписав своє ім'я у численних аранжуваннях Хоткевича («Від Київа до Лубен», «Ой Джигуне») — коли аранжування та композиції Хоткевича заборонили грати після 1934 року) та інших, акредитованих як композитор «Тропака» — Ой гоп ти-ни-ни (оригінальний запис хором Садовського 1911 р. аранжування Кроповницького). Син Кабачок (у праці Баштана «Спогади про Кабачок K.1995») стверджує, що одна людина в Полтавській капелі, був негативним інформатором для НКВС, і переїхала до Канади. За те, ніхто з членів капели не переїхав до Канади (Назаренко, Мініяйло і Панасенко переїхали до Сполучених Штатів). Інформатором був Д.Піка який також фдоносив на В. Кабачка у 1937 р. після концерти об'єднаною капелою бандуристів в Ленінграді.

В 1941-му мобілізований до РСЧА та загинув в вересні того ж 1941-го року. Останньою адресою значиться м. Полтава, Ламаний перевулок, буд.21/2, кв.2

Джерела

• Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ)— Харків,- Торонто, 2013—368с.
• Мішалов В. і М. Українські кобзарі-бандуристи — Сідней, Австралія, 1986 — 10 6с.
• Литвин М. — Струни золотії — «Веселка», К.:1994 (117 с.)
• Самчук Улас — Живі струни — Детройт, США, 1976 (468 с.)
• Черемський, К. П. Повернення традиції / К. Черемський. — Х.: Центр Леся Курбаса. — 1999. — 288 с.
• Черемський, К. П. Шлях звичаю / — Х.: Глас. — 2002. — 444 с.
• Kuromiya Hiroaki, The Voices of the Dead — Yale University Press, London 2007

Посилання

• Піка Данило Федорович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 216