Вікіпедія

Підземний тунель № 3

Підземний тунель № 3 — один з чотирьох відомих тунелів, прокладених Північною Кореєю у бік Південної, розташований на південь від повіту Пхаджу провінції Канвондо.

Підземний тунель № 3
Зображення
Країна  Південна Корея і  КНДР
Місце розташування Jangdan-myeond
Дата відкриття (винаходу) 17 жовтня 1978
Дата офіційного відкриття 1978
Проходить над/під Військово-демаркаційна лінія і Демілітаризована зона
Довжина або відстань 1635 м
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Підземний тунель № 3 у Вікісховищі

Координати: 37°54′59″ пн. ш. 126°41′56″ сх. д. / 37.91640000002777811° пн. ш. 126.69900000002778029° сх. д. / 37.91640000002777811; 126.69900000002778029

Місцезнаходження ред.

 
Корейська демілітаризована зона

Особливістю третього тунелю є його найбільша близькість до столиці Республіки Корея — Сеулу. Недобудований тунель було виявлено за 44 кілометри від найбільшого міста країни у жовтні 1978 року, коли збройними силами Республіки Корея було зафіксовано підземний вибух. На той момент прохідники вже просунулися на 435 метрів під демілітаризовану зону. Військовим знадобилося чотири місяці, щоб точно визначити місцезнаходження тунелю і прорити контр-тунель[1][2].

Довжина незавершеного тунелю становила 1635 метрів, максимальна висота — 1,95 м, ширина — 2,1 м. Він проходить через корінні породи на глибині близько 73 м[2]. Очевидно, тунель створювався Північною Кореєю для наступу безпосередньо до Сеулу. За оцінками фахівців, що вивчили споруду, він мав пропускну спроможність 30 000 людей з легким озброєнням за годину[3]. Після виявлення підземного тунелю № 3 командування Організації Об'єднаних Націй звинуватило Північну Корею в тому, що своїми діями вона загрожує підриву Корейської угоди про перемир'я 1953 року, завдяки якій було завершено Корейську війну[4]. Південна Корея розглядає дії КНДР у цьому питанні як суто агресивні.

Спочатку Північна Корея заперечувала факт будівництва тунелю[5], але згодом оголосила його частиною своєї системи вугільних шахт. Уряд пішов на цей крок, оскільки за час підривів під час будівництва стіни тунелю встигли почорніти. Але, з ознак залягання, можна стверджувати, що геологічної ймовірності перебування вугілля у цьому районі немає. Стіни тунелю, по якому в даний момент проводять туристичні екскурсії, гранітні, цей мінерал відноситься до магматичних гірських пород, тоді як вугілля є осадовою[1].

На даний момент виявлено всього чотири північнокорейські тунелі, але вважається, що їх число може сягати двадцяти[6]. Війська Південної Кореї, як і раніше, виділяють спеціальні ресурси на пошук тунелів, створених для проникнення, хоча зараз, коли далекобійна артилерія та ракети КНДР стали більш ефективними, тунелі поступово почали втрачати своє значення.

Туризм ред.

Станом на 2021 рік підземний тунель № 3 є туристичним об'єктом, хоча досі перебуває під охороною військових через близькість до кордону[7].

Відвідувачі потрапляють всередину або довгим крутим спуском, який починається в холі з сувенірним магазином, або на трамваї на шинах. Залізниця до тунелю має лише одну колію, тому в трамваї є два відділення для машиніста: з лівого та правого боку відповідно. В одному ряду знаходяться по три м'які крісла, з можливістю розвороту на 360 °[8]. Фотозйомка в тунелі заборонена[9]. Під час проведення операції з перехоплення контролю за тунелем південнокорейські військові залатали підземний пролом трьома бетонними шарами, намагаючись провести роботи у суворості з демаркаційною лінією. Відвідувачі можуть побачити другий шар через маленьке вікно у третьому[10].

Галерея ред.

  •  
    Спуск до тунелю
  •  
    Панорама тунелю

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б J. F. Vesecky; W. A. Nierenberg; A. M. Despain. (JASONTechnical Report) Federation of American Scientists. JSR-79-11. — 1980. — 08.
  2. ↑ а б G. Peterson. Progress report, January 1, 1978--October 31, 1978. [Summary of research activities at Univ. Mass]. — Office of Scientific and Technical Information (OSTI), 1978. — 1 січня.
  3. ↑ Inside North Korea’s Third Tunnel of Aggression - Telegraph Blogs. web.archive.org. 13 липня 2009. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 листопада 2021.
  4. ↑ Preventive negotiation : avoiding conflict escalation. — Lanham, Md. : Rowman & Littlefield Publishers, 2001. — xv, 336 pages с. — ISBN 0-8476-9894-7, 978-0-8476-9894-3, 0-8476-9895-5, 978-0-8476-9895-0.
  5. ↑ Steven D. Strauss. The complete idiot's guide to world conflicts. — Indianapolis, IN, 2002. — xiii, 318 pages с. — ISBN 978-0-02-864366-3, 0-02-864366-6.
  6. ↑ Demilitarized Zone. www.globalsecurity.org. Процитовано 6 листопада 2021.
  7. ↑ DMZ Peace Train : VisitKorea DMZ Peace Train. english.visitkorea.or.kr. Процитовано 6 листопада 2021.
  8. ↑ 최승표 기자 (26 жовтня 2017). 1만원만 쓰면 땅굴 보는 안보관광 공짜로 시켜주는 시장. 중앙일보 (кор.). Процитовано 6 листопада 2021.
  9. ↑ [Talk쏘는 정치] "꼭 오고 싶었다" DMZ 찾은 외국인들. news.jtbc.joins.com (кор.). 30 квітня 2018. Процитовано 6 листопада 2021.
  10. ↑ [나는 경기도입니다-6] 나는 평화입니다-파주 DMZ-제3땅굴. www.kgnews.co.kr (кор.). Процитовано 6 листопада 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підземний_тунель_№_3&oldid=36891595