Відкрити головне меню

Підзвітність — відносини між наділеними владою і тими, хто таку владу їм надав, у яких останні мають право утримувати перших у межах певного набору стандартів, оцінювати, наскільки повно вони виконують свої обов'язки в світлі цих стандартів, накладати санкції, якщо буде встановлено їх невиконання. Наділені владою зобов'язані доповідати і обговорювати результати свої дій у межах своїх повноважень.

Концепція підзвітності отримала значний вплив у роботах нідерландського політолога Марка Бовенса і так званої «Утрехтська школа» підзвітності. Марк Бовенс розрізняє підзвітність як необхідну чесноту, і підзвітність як процес, який потребує спостереження та оцінювання.

Для ефективного існування організація має дотримуватися таких принципів підзвітності:

  • прозорість;
  • участь;
  • оцінка;
  • оскарження і реагування на скарги.

Зміст

Учасники та складові елементи підзвітностіРедагувати

Учасниками підзвітності виступають будь-які люди та організації, що перебувають у так званих відносинах «принципал — агент». Ними можуть бути політики і чиновники, виборці і політики, начальники і підлеглі тощо Але оскільки агент знає більше, ніж принципал (асиметрія інформованості), принципалів може бути декілька, то підзвітність складніша, ніж проста система «принципал — агент».

Елементи підзвітності визначаються тим, перед ким відбувається звітування та у якій формі. Обов'язки звітування визначаються наступним:

  • кому здійснюється звітування;
  • про що здійснюється звіт;
  • як здійснюється звіт.

Види підзвітностіРедагувати

Підзвітність є складовою частиною існування організацій різного типу. Можна виділити такі види підзвітності

  • політична — перед виборцями;
  • адміністративна (бюрократична) — перед установами вищого рівня;
  • фінансова — перед аудиторськими організаціями;
  • юридична — перед судами і трибуналами;
  • професійна — перед колегами і галузевими асоціаціями;
  • соціальна — перед клієнтами, групами зацікавлених осіб або споживачами.

Форми підзвітностіРедагувати

Залежно від змісту зобов'язань і виду розрізняють такі види:

  • вертикальна (політична, адміністративна, управлінська, юридична);
  • діагональна (аудиторські організації, омбудсмени й наглядові установи);
  • горизонтальна (соціальна й професійна підзвітність).

Вертикальна підзвітність є зазвичай обов'язкова і передбачає безпосередні санкції. Горизонтальна форма є радше добровільною й опосередкованою. Діагональна є поєднанням двох інших. У горизонтальній або діагональній підзвітностях прямі санкції не передбачені, але можуть бути суворі публічні й політичні наслідки.

Підзвітність у владіРедагувати

Одним з принципом розподілу влади є підзвітність. Так у Конституції України визначена підзвітність виконавчих органів влади.

Соціальна підзвітністьРедагувати

Соціальна підзвітність є взаємодія між владою та громадянським суспільством, яка направлена на максимальне залучення другої сторони у систему прийняття рішень та планування політики. Вона спрямована на зміцнення взаємовідносин між громадянами та державою; посилення значення громадської думки; більш ефективне надання послуг; реальне забезпечення прав людини та боротьбу з корупцією.

Для успішного функціонування механізму соціальної підзвітності необхідна участь громадянського суспільства на всіх етапах реалізації державної та регіональної політики.

ДжерелаРедагувати