Південно-Кузбаська ТЕС

Південно-Кузбаська ТЕС — теплова електростанція у Кемеровській області Росії.

Південно-Кузбаська ТЕС

53°30′44″ пн. ш. 87°15′55″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1951 – 1956
Модернізація	друга половина 1970-х (модернізація турбін 6 та 8), 2003 (заміна турбіни 5)
Вид палива	вугілля
Водозабір	Кондома
Котельні агрегати	всі парові, 11 Подольський котельний завод ПК-10П
Турбіни	всі парові, 5 Ленінградський металічний завод К-50-90 (турбіни 1 – 4, 7), 1 Ленінградський металічний завод К-50-90 / 1 Ленінградський металічний завод Т-115-8,8 (турбіна 5, до / після заміни), 2 Ленінградський металічний завод К-100-90 / Т-88/106-90 (турбіни 6 та 8, до / після модернізації)
Електрогенератори	1 Електросила Т2-50-2 (генератор 1), 1 Елсиб ТФ-63-2УЗ (генератор 2, після заміни), 2 Електросила ТВ-50-2 (генератори 3 та 7), 1 Сибелектроважмаш ТВФ-120-2 (генератор 4, після заміни), Елсиб ТФ-110-2УЗ (генератор 5, після заміни), 2 Елсиб ТВФ-110-2Е (генератори 6 та 8, після заміни),
Встановлена електрична потужність	500 (1956), 538 (1965), 554 (2003)
Встановлена теплова потужність	581 Гкал/год
Материнська компанія	Мечел
Сайт	ukgres.ru
ідентифікатори і посилання
Південно-Кузбаська ТЕС
Південно-Кузбаська ТЕС у Вікісховищі

Котельне господарство станції сформували 11 парових котлів виробництва Подольського котельного заводу типу ПК-10П продуктивністю по 220 тон пари на годину, які стали до ладу в 1951 (два), 1952, 1953 (три), 1954 (два), 1955 (два) та 1956 роках. Від них живились вісім парових турбін від Ленінградського металічного заводу:

- введені в 1951 – 1954 роках шість турбін типу К-50-90 потужністю по 50 МВт (станційні номери 1 – 5 та 7);

- дві запущені в 1953 та 1956 роках турбіни типу К-100-90 потужністю по 100 МВт (номери 6 та 8).

Таким чином, загальна потужність станції становила 500 МВт, при цьому в 1962 – 1965 роках завдяки проведеним модернізаціям цей показник вдалось довести до 538 МВт.

В 1975 – 1980 роках турбіни №6 та №7 модернізували у теплофікаційні типу Т-88/106-90 зі зменшенням базової потужності до 88 МВт.

В 2003-му турбіну №5 замінили на нову виробництва Ленінградського металічного заводу типу Т-115-8,8 потужністю 113 МВт. Враховуючи, що турбіни №№ 1 – 4 та №7 були переноміновані до рівня у 53 МВт, загальна потужність станції рахується як 554 МВт при тепловій потужності у 581 Гкал/год.

Є відомості, що ще в 1982-му новий генератор отримав турбоагрегат №4. В 1992 і 1994 роках те саме відбулось з турбоагрегатами №6 та №8, а в 2021-му новий генератор отримав турбоагрегат №2.

Як паливо ТЕЦ використовує вугілля.

Для видалення продуктів згоряння призначені три димарі заввишки по 100 метрів.

Для технологічних потреб використовується вода з річки Кондома.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ та 35 кВ.