Публій Манілій Вопіск Віцинілліан

Публій Манілій Вопіск Віцинілліан (Publius Manilius Vopiscus Vicinillianus; ? — після 114) — державний та військовий діяч часів Римської імперії, консул 114 року. Повне ім'я Публій Манілій Вопіск Віцинілліан Луцій Елуфрій Юлій Квадрат Басс.

Публій Манілій Вопіск Віцинілліан
Народився невідомо
Помер після 114
Підданство Римська імперія
Діяльність політичний, державний та військовий діяч
Посада консул
Термін 114 рік
Попередник Тит Семпроній Руф
Наступник Луцій Цезенній Соспет
Рід Манілії
Батько Публій Манілій Вопіск
Мати Вібія Віцинілла

ЖиттєписРедагувати

Походив з патриціанського (з 70 року) роду Маніліїв Вопісків, що вийшов з іспанської провінції Бетіка. Син Публія Манілія Вопіска, поета та друга імператора Доміціана, й Вібії Віцинілли, онуки Марка Манілія Вопіска, консула-суффекта 60 року. Публія було всиновлено якимось Луцієм Елуфрієм Севером Юлієм Квадратом Бассом. Замолоду (у віці 22—27 років) призначається до колегії монетаріїв. Незабаром увійшов до престижної жрецької колегії саліїв.

У 100 році його призначено військовим трибуном, потім — легатом IV Скіфського легіону при Гає Анції Авлі Юлії Квадраті, проконсулі Сирії. Разом з військом стояв у фортеці Звгма. Близько 102 або 103 року став квестором за поданням особисто імператора Траяна. У 104—109 роки послідовно став членом колегії понтифіків та фламіном.

110 року його обрано претором. У 112 або 113 році обіймав посаду куратора святилища Геркулеса Переможного в Тибурі. У 114 році його призначено ординарним консулом разом з Квінтом Ніннієм Хастою. Про подальшу діяльність відсутні відомості. Вважається, що помер за правління імператора Адріана.

ДжерелаРедагувати

  • Anthony Birley, The Fasti of Roman Britain (Oxford: Clarendon Press, 1981), pp. 4f
  • Salomies, Adoptive and polyonymous nomenclature in the Roman Empire, (Helsinski: Societas Scientiarum Fenica, 1992), p. 138
  • Françoise Des Boscs Plateaux, Un parti hispanique à Rome?, Casa de Velázquez, Madrid, 2006, pp. 224, 277 y 406.
  • Zsuzsanna Várhelyi, The Religion of Senators in the Roman Empire: Power and the Beyond, Cambridge University Press, 2010, p. 222.