Пуанти (від фр. la pointe — кінчик, вістря ) — взуття, яке використовується при виконанні жіночого класичного танцю.

Ноги балерини, взуті в пуанти

Французька фраза «Les pointes des pieds» перекладається як  — кінчики пальців ніг. Назва цього балетного взуття походить від французького виразу — «Danser sur les pointes», що означає  — танцювати на кінчиках пальців. Згодом назва позиції перейшла на балетні туфлі.

ІсторіяРедагувати

У 18 столітті балетні туфлі були з каблуком. Впродовж розвитку класичного танцю, все більше значення отримує техніка, так як балерини вкорочують спідниці щоб полегшити рух і показати ноги, які виконують все більш складніші Па.
У середині 18 століття Марі - Анн де Камарго першою почала танцювати без каблуків, що дозволило їй робити стрибки, які зі звичними туфлями того часу виконувати було б занадто складно.
Після Французької революції каблуки повністю вийшли з ужитку. З’явилися плоскі туфлі, предки сучасних пуантів були прив’язані до ніг стрічками і мали згин під пальцями ніг щоб дозволити танцівникам краще стрибати і робити піруети.

Перші танцівники які встали на пальці, зробили це за допомогою винаходу Шарля Дідло. Його механізм «machine volante» — «летюча машина», піднімала танцівників за допомогою маловидимих тросів, дозволяючи їм стояти на кінчиках пальців ніг, перед тим як відірватися від підлоги.
Вперше такий механізм він використав у балеті-дивертисменті «Флора і Зефір» (постановка Шарля Дідло) 7 червня 1796 в Лондонському Королівському театрі.
Легкість та повітряність спектаклю сподобалась глядачам і хореографи почали шукати способи частіше добавляти цей елемент (позу на пуантах) у свої балети.

Перший танець на пуантах приписують балерині Марії Тальоні, хоча це не зовсім точно. Однак, в 1832 вона справила фурор у світі балету, танцюючи весь спектакль «Cільфіда» (поставлений її батьком Філіппо Тальоні) на пуантах. В. Красовська згодом написала про її майстерність - «Марія Тальоні виконувала адажіо с непохитною стійкістю і без підтримки партнера. Вона значно вдосконалила технічні прийоми танцю на пальцях. Проте все це було для Філіпа Тальйоні та його дочки не самоціллю, а художньою необхідністю.»[1] Її легкість, грація та повітряність зачарувала глядачів і принесла їй блискучу кар’єру. Саме пуанти сформували нову пластику жіночого балету.

В московському театральному музеї імені Олексія Бахрушина зберігаються пуанти Марії Тальоні. Перші пуанти, які носили в той час, не мали структури і міцності сучасних.
Її пуанти були виготовлені з тонкої лайкової шкіри. Верх зроблений з темно-сірого шовку. Туфлі мали м’який носок без прокладки.
Любов Блок написала - «Не тільки в часи Адіса і Тальоні, але ще навіть покоління Вазем і Соколової танцювали в прямому сенсі, без всяких підкладок і прошарок.»[2]

У кінці 19 століття італійські балерини такі як П’єріна Леньяні, почали носили взуття з міцною платформою. Це давало їм більшу стабільність. Також вони добавили коробку (частина пуанту), зроблену із декількох шарів тканини, і більш тверду підошву.

Створення сучасних пуантів приписується Анні Павловій. Вона вставила зміцнену шкіряну підошву для кращої підтримки, а також сплющила і зміцнила коробку навколо пальців ніг.


ВикористанняРедагувати

Навантаження на стопуРедагувати

Стопи і пальці балерини під час виконання танцю витримують дуже сильні навантаження.

  • При виконанні стрибку Гранд жете (Grand jeté), у фазі приземлення ударне перевантаження може сягати 16g [3]
  • Якщо взяти площу опори (пальці ніг балерини), яка складає приблизно 2 кв/см і вагу 50 кг. Вираховуючи за формулою ми бачимо, що під час танцю на пуантах балерина давить на підлогу із силою 2500 кПа.
    (50 кг × 10 м/с^2)/(0,0002 м^2 ) = 2 500 000 Па = 2500кПа [3]

ВиготовленняРедагувати

Пуанти в наш час виготовляються з атласу. Жорсткий носок виходить за рахунок використання спеціального крохмального клею, яким просочують всі внутрішні шари носка. Після сушки (24 години) пуантів носок стає твердим. Конструкція пуантів сприяє досягненню стійкості носка опорної ноги в позах класичного танцю. Залежно від інтенсивності танцю і просто з плином часу тверді носки туфель розм'якшуються. За один спектакль балерина може змінити кілька пар пуантів.

До початку танцю балерина повинна розігріти ноги і самі туфлі, інакше можливі серйозні травми.

Фірми які виготовляють пуантиРедагувати

  • Sansha
  • Grishko
  • R-class
  • Bloch
  • Freed of London
  • Gaynor Minden


АксесуариРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Красовская, Вера (1958). Русский балетный театр: От возникновения до середины XIX века. с. 217. 
  2. Блок, Любовь Дмитриевна (1937). Филипп Тальони и его школа. с. 188. 
  3. а б Профдеформация. 

ПосиланняРедагувати