Прохідність автомобіля

Прохідність автомобіля — здатність автомобіля пересуватися по дорогах низької якості і поза дорожньої мережі, а також долати штучні та природні перешкоди без залучення допоміжних засобів. Прохідність є однією із складових характеристик рухливості транспортного засобу і, як правило, визначається при проектуванні виходячи з передбачуваного призначення автомобіля та з урахуванням економічної доцільності.

Німецький всюдихід Solo 750

Транспортні засобиРедагувати

По прохідності транспортна техніка підрозділяється на машини звичайної, підвищеної і високої прохідності:

  • автомобілі звичайної прохідності — автомобілі загального призначення зі звичайними шинами і неблокуючим диференціалом, призначені для руху по шосейних і ґрунтових дорогах;
  • автомобілі підвищеної прохідності або позашляховики, до яких належать переважно військова автотехніка з колісною формулою 4×4, 6×4, 6×6, 8×8, широкопрофільними шинами, системою регулювання тиску в шинах, частково або повністю блокуючими диференціалами, основним призначенням якої є робота на дорогах і в умовах бездоріжжя;
  • автомобілі високої прохідності або всюдиходи — гусенична і повнопривідна автотехніка, яка на додаток до перерахованого вище оснащена шинами наднизького тиску, арочними шинами або нетрадиційними видами рушіїв.

Технічні рішенняРедагувати

Прохідність автомобіля визначають:

  • геометрія та конструкція транспортного засобу (концепція шасі та приводу, кліренс, центр ваги, колісна база тощо);
  • крутний момент на колеса;
  • профіль шин;
  • можливість блокування диференціалів осей вручну або автоматично, або автоматичне уповільнення окремих коліс без зчеплення (електронний контроль тяги).

ПосиланняРедагувати

  • Грачёв П. С. Проходимость машин // Военная энциклопедия — М.: Военное издательство. 2003 (рос.)