Прохоров Дмитро Олексійович
Прохоров Олексійович Дмитро (14 лютого 1998, с. Васильків, Шполянський район, Черкаська область — 24 лютого 2022, ?) — старший солдат Харківського прикордонного загону ДПСУ, учасник відбиття повномасштабного нападу Росії на Україну.
| Прохоров Дмитро Прохоров Дмитро Олексійович | |
|---|---|
 Старший солдат | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
14 лютого 1998 Васильків, Черкаська область, Україна |
| Смерть |
24 лютого 2022 (24 роки) Україна |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2020—2022 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Війни / битви |
Російсько-українська війна / |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис ред.
Народився 14 лютого 1998 року в селі Васильків Шполянського району Черкаської області.
У 2020—2021 рр. проходив строкову військову службу у Кінологічному навчальному центрі ДПСУ та на ділянці Харківського прикордонного загону.
23 лютого 2022 року заступив у прикордонний наряд. Уранці 24 лютого доповів про початок обстрілу з Росії та разом з іншими солдатами — Максимом Незолою та Іваном Якимчуком — вступив у бій з ворогом. У цей же день загинув у результаті ракетно-артилерійського обстрілу по позиціях оборони кордону. Спочатку похований небайдужими місцевими жителями. Перепохований 3 лютого 2023 року.
Нагороди ред.
Указом Президента України від 17 березня 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.[1]
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 17 березня 2023 року № 161/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Сім'ям полеглих прикордонників вручили ордени «За мужність» ІІІ ступеня // Державна прикордонна служба України