Пропагандон
Пропагандо́н (пропаганда + гондон) — зневажливе прізвисько, термін-неологізм[1], яким зазвичай описують в соціальних мережах журналістів, що розповсюджують державну пропаганду та дезінформацію[2], а також інших провладних пропагандистів.[3]
Визначення
ред.Видання «Медуза» пише, що це «ті, хто займається поширенням низькопробних, очевидно неправдоподібних або відверто дурних ідей»[4].
Згідно з трактуванням «Нового російського політичного словника» від журналу GQ, пропагандон — активіст, що динамічно працює на підтримку певної точки зору[5]. Лайка «пропагандон» відрізняється від характеристики «пропагандист» не лише низькопробністю продукції, а й тим, що «пропагандон», будучи «пропагандистом-кон'юнктурником», «запально та агресивно» завжди на боці сильного, просуває провладні ідеї та цінності, нічим не ризикує і не загрожує цензура[4].
Історія
ред.Неологізм увійшов у широкий побут у середині 2000-х років. Незабаром самі пропагандисти почали називати себе «пропагандонами» у порядку самоіронії, що цінувалося в блогах того часу[4]. Термін запровадив журналіст, головний редактор сайту Kreml.org Павло Данилін. Блог Даниліна, відомого своєю провладною позицією, називається «Записки спецпропагандона»[5][4]. За словами політичного оглядача «Медузи» Андрія Перцева, чиновники адміністрації президента та провладні політтехнологи називають «пропагандонами» «зовсім відбитих пропагандистів», таких як Володимир Соловйов чи Ольга Скабеєва[4].
У березні 2021 року британський журнал The Economist опублікував статтю, де спробував пояснити своїм читачам значення терміна. Для наочності публікацію супроводжувало зображення презервативу у кольорах прапора Росії, натягнутого на банан. Автори вважають, що російські телеглядачі «втомилися від пропаганди» і що це стосується і користувачів соціальних мереж[6][7].
На думку The Economist, «поєднання прізвиськ та потужної кремлівської інформаційної машини перетворює пропаганду на кумедну та потужну образу. Відомо, що в наші дні навіть ті, хто зазвичай не лається відкрито, наприклад, шановні журналісти та пенсіонери, використовують цей термін. Є лише одна проблема: якщо називати пропагандиста гандоном, то це не захистить [вас] від його брехні»[2].
Примітки
ред.- ↑ Svetlana S. Bodrunova, Anna Litvinenko, Ivan Blekanov, Dmitry Nepiyushchikh. Constructive Aggression? Multiple Roles of Aggressive Content in Political Discourse on Russian YouTube // Media and Communication. — 2021. — Vol. 9, (2). — P. 184. Архівовано з джерела 26 листопада 2022.
- ↑ а б Josh Spencer. Know what a “propaganda-condom” is? // The Economist. — 2021. — . — 3. Архівовано з джерела 26 листопада 2022.
- ↑ Денис Греков. Хейтспич как симптом общественного конфликта в России // Riddle Russia. — 2018. — Число 27. — 6. Архівовано з джерела 26 листопада 2022.
- ↑ а б в г д Александр Болотов. Пропагандоны // «Сигнал» (Meduza). — 2022. — 30 жовтня. Архівовано з джерела 10 січня 2023.
- ↑ а б Владимир Цыбульский. Пропагандон (Новый русский политический словарь) // GQ. — 2013. — Число 7. — 3. Архівовано з джерела 26 листопада 2022.
- ↑ Дмитрий Смирнов (22 березня 2021). Британский журнал объяснил слово «пропагандон» при помощи одного фото. Общественная служба новостей. Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 26 листопада 2022.
- ↑ Издание The Economist попыталось разъяснить своим читателям российский термин «пропагондон». Московский комсомолец (рос.). 22 березня 2021. Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 26 листопада 2022.