Прокламація про звільнення рабів

Прокламація про звільнення рабів — документ, що складався з двох указів Авраама Лінкольна, виданих під час Громадянської війни у США. Перший указ, що вийшов 22 вересня 1862 року, оголошував вільними усіх рабів у будь-якому штаті Конфедеративних Штатів Америки, що не повернувся до складу США до 1 січня 1863 року. Другий указ, виданий 1 січня 1863 року, назвав 10 окремих штатів, на які буде поширюватися скасування рабства. Згідно з Конституцією, Лінкольн мав право видавати такі укази як «головнокомандувач армією і флотом Сполучених Штатів»[1].

Репродукція прокламації про звільнення рабів

Прокламація про звільнення рабів була піддана критиці, тому що вона звільнювала рабів тільки на територіях, де США не мала влади. Попри те, прокламація принесла свободу тисячам рабів у день, коли набула чинності[2], у дев'яти з десяти штатів, на які вона поширювалася (Техас був єдиним винятком)[3]. Згодом прокламація була конституційно закріплена Тринадцятою поправкою до Конституції США

ПриміткиРедагувати

  1. C Crowther, Edward R. «Emancipation Proclamation». in Encyclopedia of the American Civil War. Heidler, David S. and Heidler, Jeanne T. (2000), p. 651, ISBN 0-393-04758-X
  2. Keith Poulter, «Slaves Immediately Freed by the Emancipation Proclamation» North & South vol. 5 no. 1 (December 2001), p. 48
  3. William C. Harris, «After the Emancipation Proclamation: Lincoln's Role in the Ending of Slavery», North & South vol. 5 no. 1 (December 2001), map on p. 49