Провулок Людмили Гурченко
Провулок Людмили Гурченко — провулок у Шевченківському районі Харкова. Довжина 110 метрів. Починається від провулку Кравцова, йде на північ, закінчуючись у середині кварталу розгалуженими проїздами.
| Провулок Людмили Гурченко Харків | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Шевченківський район |
| Назва на честь | Л. М. Гурченко |
| Колишні назви | |
| Харинський, Саммеровський провулок | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 110 м |
| Координати початку | 49°59′45″ пн. ш. 36°13′47″ сх. д. / 49.995972° пн. ш. 36.229806° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′48″ пн. ш. 36°13′46″ сх. д. / 49.996889° пн. ш. 36.229694° сх. д. |
| поштові індекси | 61057 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | Історичний музей, 380 м |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 10 |
| Архітектурні пам'ятки | № 1, 3-Б |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450267 |
| Мапа | |
 | |
 Провулок Людмили Гурченко у Вікісховищі | |
Історія ред.
Провулок заснований у кінці XVIII — на початку XIX століття, деякий час він залишався безіменним. Перша назва провулка — Харинський, по прізвищу Олександри Гаврилівни Хариної, яка оселилася тут у 1870-х роках. О. Г. Харина, вдова надвірного радника, відома в Харкові своєю громадською діяльністю, була опікункою двох жіночих гімназій. Їй належав будинок (нині № 3-Б), спроєктований у вигляді замку з вежею, архітектор, імовірно, О. К. Гірш[1].
В 1920 році в цьому будинку розмістилася Всеукраїнська кооперативна спілка споживчих товариств, тут же оселився її голова Іван Адамович Саммер. Після його смерті провулок назвали Саммеровським[2]. У роки німецької окупації (1942—1943) провулку повертали первісну назву. В 2015 році Саммеровський провулок перейменували на честь радянської акторки та співачки Людмили Гурченко.
У 2016 році на одному з будинків на початку провулку намальовано мурал на честь Людмили Гурченко.
Будівлі ред.
- Будинок № 1 — Пам'ятка архітектури Харкова, охоронний № 441. Житловий будинок, 2-а пол. XIX століття.
- Будинки № 3, 3-Б — Пам'ятка архітектури Харкова, охоронний № 442. Житловий будинок, 2-а пол. XIX століття, архітектор, імовірно, О. К. Гірш.
-
Будинок №1 -
Будинок №3 -
Будинок №3-Б
Примітки ред.
- ↑ Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ Станислав Шварц. Путешествие в провинциальную столицу. Ст. 4
Джерела ред.
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Переулок Людмилы Гурченко (ранее — Саммеровский пер.)
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Рымарской. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- Домофото. Список зданий Харьков, Переулок Людмилы Гурченко. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 21 грудня 2021.