Притика Дмитро Микитович
Дмитро Микитович Прити́ка (2 січня 1942 — 17 вересня 2020) — український юрист, голова Вищого арбітражного суду України (1989—2006). Доктор юридичних наук, заслужений юрист України, академік Національної академії правових наук України. Колишній народний депутат України від Партії регіонів.
| Притика Дмитро Микитович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народився |
2 січня 1942 Іванківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР | ||||||
| Помер | 17 вересня 2020 (78 років) | ||||||
| Країна |
 Україна | ||||||
| Діяльність | суддя, політик | ||||||
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | ||||||
| Членство | Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання | ||||||
| Посада | народний депутат України[1] і народний депутат України[2] | ||||||
| Партія | Партія регіонів | ||||||
| Батько | Притика Микита Якимович | ||||||
| Мати | Притика Василина Харитонівна | ||||||
| У шлюбі з | Притика Лідія Львівна | ||||||
| Діти | Притика Юрій Дмитрович, Притика Ірина Дмитрівна | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Біографія ред.
Народився 2 січня 1942 у селі Мусійки, Іванківський район, Київська область у родині Микити Якимовича (1897–1951) та Василини Харитонівни (1898–1970).
Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет, (1962–1968); кандидатська дисертація «Правові питання організації та компетенції юрисдикційних органів з вирішення господарських спорів»; докторська дисертація «Організаційно-правові засади становлення і розвитку господарських судів України» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2003).
Помер на 79-му році життя 17 вересня 2020 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а).
.jpg)
Родина ред.
Дружина Лідія Львівна (1943) — педагог спортивно-масової роботи; син Юрій (1971) — доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка; дочка Ірина (1975) — адвокат.
Початок кар'єри ред.
Січень 1960 — серпень 1961 — бібліотекар, викладач Мусійківської СШ Іванківського району Київської області.
Серпень 1961 — липень 1968 — робітник будівельного управління «Київміськбуд-4».
Липень 1968 — травень 1969 — інструктор Шевченківського райкому ЛКСМУ міста Києва.
Травень — грудень 1969 — юрисконсульт відділу Укрголовкомплекту при Головпостачанні УРСР.
Державницько-правова діяльність ред.
Грудень 1969 — травень 1972 — старший консультант, травень 1972 — травень 1981 — державний арбітр, травень 1981 — листопад 1986 — начальник відділу нагляду, з листопада 1986 — заступник, з грудня 1987 — перший заступник Головного державного арбітра, грудень 1989 — лютий 1991 — Головний державний арбітр Державного арбітражу УРСР.
Лютий 1991 — липень 2006 — Голова Вищого арбітражного суду України (з червня 2001 — Вищий господарський суд України).
Член виконкому Союзу юристів України, член Всесвітньої асоціації юристів, Координаційного бюро з господарського і комерційного права АПрНУ.
Член Конституційної Комісії від Вищого арбітражного суду України (листопад 1994–1996).
Політична діяльність ред.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 125 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань правосуддя (з грудня 2007).
Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від Партії регіонів, № 68 в списку. На час виборів: Голова Вищого господарського суду України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Перший заступник голови Комітету з питань правосуддя (з липня 2006).
Почесні звання та нагороди ред.
Заслужений юрист України (1992), вищий кваліфікаційний клас судді (1991). Народний посол України (1998). Медалі: «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), «Ветеран праці» (1985). Орден «За заслуги» ІІІ (грудень 1996), II (серпень 1999), I ступенів (січень 2002). Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (грудень 2011). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (серпень 2004).
Науковий доробок ред.
Автор (співавтор) понад наукових 90 праць.[джерело?]
Див. також ред.
Примітки ред.
Посилання ред.
- Притика // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
- На 79-му році життя помер Дмитро Микитович Притика // НААУ, 17.09.2020
| Попередник: | Головний арбітр УРСР | Наступник: |
| Матвєєв Юрій Геннадійович | він же, як Голова Вищого арбітражного суду України |