Притика Дмитро Микитович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Дмитро Микитович Прити́ка (2 січня 1942 — 17 вересня 2020) — український юрист, голова Вищого арбітражного суду України (1989—2006). Доктор юридичних наук, заслужений юрист України, академік Національної академії правових наук України. Колишній народний депутат України від Партії регіонів.

Притика Дмитро Микитович
Народився2 січня 1942(1942-01-02)
Іванківський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер17 вересня 2020(2020-09-17) (78 років)
Країна Україна
Діяльністьсуддя, політик
Alma materЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ЧленствоВерховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посаданародний депутат України[1] і народний депутат України[2]
ПартіяПартія регіонів
БатькоПритика Микита Якимович
МатиПритика Василина Харитонівна
У шлюбі зПритика Лідія Львівна
ДітиПритика Юрій Дмитрович, Притика Ірина Дмитрівна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Біографія

ред.

Народився 2 січня 1942(19420102) у селі Мусійки, Іванківський район, Київська область у родині Микити Якимовича (18971951) та Василини Харитонівни (18981970).

Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет, (19621968); кандидатська дисертація «Правові питання організації та компетенції юрисдикційних органів з вирішення господарських спорів»; докторська дисертація «Організаційно-правові засади становлення і розвитку господарських судів України» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2003).

Помер на 79-му році життя 17 вересня 2020 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а).

 
Могила Дмитра Притики, Байкове кладовище

Родина

ред.

Дружина Лідія Львівна (1943) — педагог спортивно-масової роботи; син Юрій (1971) — доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка; дочка Ірина (1975) — адвокат.

Початок кар'єри

ред.

Січень 1960 — серпень 1961 — бібліотекар, викладач Мусійківської СШ Іванківського району Київської області.

Серпень 1961 — липень 1968 — робітник будівельного управління «Київміськбуд-4».

Липень 1968 — травень 1969 — інструктор Шевченківського райкому ЛКСМУ міста Києва.

Травень — грудень 1969 — юрисконсульт відділу Укрголовкомплекту при Головпостачанні УРСР.

Державницько-правова діяльність

ред.

Грудень 1969 — травень 1972 — старший консультант, травень 1972 — травень 1981 — державний арбітр, травень 1981 — листопад 1986 — начальник відділу нагляду, з листопада 1986 — заступник, з грудня 1987 — перший заступник Головного державного арбітра, грудень 1989 — лютий 1991 — Головний державний арбітр Державного арбітражу УРСР.

Лютий 1991 — липень 2006 — Голова Вищого арбітражного суду України (з червня 2001 — Вищий господарський суд України).

Член виконкому Союзу юристів України, член Всесвітньої асоціації юристів, Координаційного бюро з господарського і комерційного права АПрНУ.

Член Конституційної Комісії від Вищого арбітражного суду України (листопад 19941996).

Політична діяльність

ред.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 125 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань правосуддя (з грудня 2007).

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від Партії регіонів, № 68 в списку. На час виборів: Голова Вищого господарського суду України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Перший заступник голови Комітету з питань правосуддя (з липня 2006).

Почесні звання та нагороди

ред.

Заслужений юрист України (1992), вищий кваліфікаційний клас судді (1991). Народний посол України (1998). Медалі: «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), «Ветеран праці» (1985). Орден «За заслуги» ІІІ (грудень 1996), II (серпень 1999), I ступенів (січень 2002). Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (грудень 2011). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (серпень 2004).

Науковий доробок

ред.

Автор (співавтор) понад наукових 90 праць.[джерело?]

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.
Попередник: Головний арбітр УРСР


1989 — 1991

Наступник:
Матвєєв Юрій Геннадійович він же, як Голова Вищого арбітражного суду України