Відкрити головне меню

Прити́ка Дмитро Микитович (нар. 2 січня 1942) — український юрист, колишній голова Вищого арбітражного суду України (1989—2006). Доктор юридичних наук, заслужений юрист України, академік Національної академії правових наук України. Колишній народний депутат України від Партії регіонів.

Притика Дмитро Микитович
Народився 2 січня 1942(1942-01-02) (77 років)
Іванківський район
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність суддя, політик
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія Партія регіонів України
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений юрист України

БіографіяРедагувати

Народився 2 січня 1942(19420102) у селі Мусійки, Іванківський район, Київська область у родині Микити Якимовича (18971951) та Василини Харитонівни (18981970).

Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет, (19621968); кандидатська дисертація «Правові питання організації та компетенції юрисдикційних органів з вирішення господарських спорів»; докторська дисертація «Організаційно-правові засади становлення і розвитку господарських судів України» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2003).

Політична діяльністьРедагувати

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 125 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань правосуддя (з грудня 2007).

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від Партії регіонів, № 68 в списку. На час виборів: Голова Вищого господарського суду України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Перший заступник голови Комітету з питань правосуддя (з липня 2006).

Початок кар'єриРедагувати

Січень 1960 — серпень 1961 — бібліотекар, викладач Мусійківської СШ Іванківського району Київської області.

Серпень 1961 — липень 1968 — робітник будівельного управління «Київміськбуд-4».

Липень 1968 — травень 1969 — інструктор Шевченківського райкому ЛКСМУ міста Києва.

Травень — грудень 1969 — юрисконсульт відділу Укрголовкомплекту при Головпостачанні УРСР.

Державницько-правова діяльністьРедагувати

Грудень 1969 — травень 1972 — старший консультант, травень 1972 — травень 1981 — державний арбітр, травень 1981 — листопад 1986 — начальник відділу нагляду, з листопада 1986 — заступник, з грудня 1987 — перший заступник Головного державного арбітра, грудень 1989 — лютий 1991 — Головний державний арбітр Державного арбітраж УРСР.

Лютий 1991 — липень 2006 — Голова Вищого арбітражного суду України (з червня 2001 — Вищий господарський суд України).

Член виконкому Союзу юристів України, член Всесвітньої асоціації юристів, Координаційного бюра з господарського і комерційного права АПрНУ.

Член Конституційної Комісії від Вищого арбітражного суду України (листопад 19941996).

Почесні звання та нагородиРедагувати

Заслужений юрист України (1992), вищий кваліфікаційний клас судді (1991). Народний посол України (1998). Медалі: «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), «Ветеран праці» (1985). Орден «За заслуги» ІІІ (грудень 1996), II (серпень 1999), I ступенів (січень 2002). Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (грудень 2011). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (серпень 2004).

Науковий доробокРедагувати

Автор (співавтор) понад наукових 90 праць.

РодинаРедагувати

Дружина Лідія Львівна (1943) — педагог спортивно-масової роботи; син Юрій (1971) — доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка; дочка Ірина (1975) — адвокат.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати