Вікіпедія

Примусова гіпергідратація

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (липень 2022)
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (березень 2020)

Примусова гіпергідратація (ПГГ,англ. coaching to water intake[джерело?]) — надмірне свідоме введення (наприклад вживання) рідини. Застосовується у практично здорових людей та у людей із можливою патологічно дегідратацією.

Гіпергідратація (англ. hyperhydration; гіпер- + гідратація; син. гіпергідрія, водяне отруєння, водяна токсемія, водяне сп'яніння) — надмірний вміст води в організмі або окремих його частинах. Є формою порушення водно-сольового обміну.

Проблема примусової гіпергідратації (ПГГ) розглядається як один з елементів здорового методу життя.[джерело?] Примусова гідратація популярізована формулою кількості води щодо вживання людиною:

маса тіла х 30 х 1,5.

Наприклад, при масі тіла 60 кг: 60х30х1,5=2700 мл. Європейське агентство з безпеки харчових продуктів рекомендує щоденне споживання води 1,6 літра для жінок або 2,0 літра для чоловіків, та 2000 мл (вода та рідина) для жінок і 2500 мл (вода та рідина) для чоловіків, які живуть в помірному кліматі і мають нормальну фізичну активність.[1]

Примусова гіпергідратація не має остаточних даних щодо терміну її дотримання,  ефективності у збільшенні тривалості або підвищення якості життя.[джерело?] Безумовно гідратація корисна при дефіциті рідини, що, наприклад, нерідко важливо для літніх людей і спортсменів. Надмірна гідратація ефективна при рецидивуючих циститах в пременопаузі, але у жінок, які випивають невелику кількість рідини[2] Збільшення вживання води на 2 л (в дійсності на 1.3 л) зменшує ризик кристалізації в сечі.[3] Добре відома рекомендація про профілактичну надмірну гідратацію для людей із сечокам'яною хворобою, для її профілактики рекомендується гіпергідратація з метою отримання не менше 2 л сечі.[4] Ключовим є не збільшення вживання рідини (води) на певний об'єм, а отримання заданої кількості сечі.  Імовірно, коректні рекомендації полягають у вживанні здоровими тієї кількості рідини, що забезпечує фізіологічний діурез (1.2-1.8л). При цьому професійний підхід наголошує на нормоосмолярністі сечі.[джерело?] Якщо, наприклад, сеча гіперосмолярна, її кількість є недостатньою.

Види ред.

Примусова гіпергідратація визначає можливість надмірного вмісту рідини в організмі за такою класифікацією

За вмістом в тканинах:

  • внутрішньоклітина
  • позаклітинна
  • змішана

За осмолярністю:

  • гіперосмолярна (гіпертонічна)
  • гіпоосмолярна (гіпотонічна; водяне отруєння)
  • нормоосмолярна (ізотонічна)

За походженням:

  • аліментарна
  • пов'язана з порушенням функції органів (наприклад, при серцевій або нирковій недостатності)

Огляд ред.

Примусова гіпергідратація має певні фізіологічні обмеження та залежить від функціонального стану серця і нирок. Акцент в основному іде на нирки, як головний орган регуляції об'єму рідини в організмі. Міжнародна асоціація нефрологів (ISN) започаткувала разом з Danone ініціативу з гідратації — ISN Hydration For Kidney Health Research.[5] Протягом 10 років наука про гідратацію активно використовується для формулювання рекомендацій питного режиму.[6] Hydration for health представив декілька публікацій з теми примусової гіпергідратації. Khan et al. вперше показали, що збільшення споживання води до 2,5 л / добу протягом чотирьох днів значно покращує когнітивну гнучкість в порівнянні з низьким споживанням води (0,5 л / добу) у дітей.[7] EFSA рекомендує жінкам, що годують, збільшити кількість води приблизно на 700 мл/день, що означає адекватне споживання 2700 мл/день (з їжі та пиття) або приблизно 2200 мл/день з рідини.[1][8] Майже вся інформація цієї організації спрямована на примусову гіпергідратацію. Але важливим є розуміння споживання води і споживання рідини (вода + рідина), де великі об'єми вживання відносяться саме до води і харчової рідини.

Нирки ред.

Залежність ПГГ найбільше вивчена у людей із хронічною хворобою нирок (ХХН). На сьогодні відомо три рандомізованих клінічних дослідження щодо надмірної примусової гідратації у пацієнтів з ХХН: The CKD WIT- «Chronic Kidney Disease Water Intake Trial», The ECIWIC — «Early Coaching to Increase Water Intake in CKD» та HYD45 — «Hydration in CKD 4-5 stages», які охоплюють всі 5 стадій ХХН.

Проспективне багатоцентрове рандомізоване в 4 паралельних групах дослідження «Early Coaching to Increase Water Intake in CKD (ECIWIC)»[9] було проведено у людей із ХХН 1-2, які отримували/ не отримували примусову гідратацію без обмеження вживання натрію хлориду протягом 12 місяців. Гідратація передбачала досягнення діурезу 1.7-2 л. Первинною контрольною точкою була зміна розрахункової швидкості клубочкової фільтрації — рШКФ, вторинними: співвідношення альбумін/креатинін сечі (САК) і якість життя по опитувальнику (1-10, 10 –найвищий бал якості життя). В групах примусової гідратації не було отримано статистично достовірних змін в рШКФ при ХХН 1 стадії (95 до гідратації і  96 мл/хв/1.73 м2 через рік) та при ХХН 2 стадії (78 мл/хв/м2 до та 78 відповідно після). В групах без водного навантаження рШКФ відповідно склала при ХХН 1 стадії 96 і  93, ХХН 2 стадії  76 і 73 (статистично недостовірне зниження: t=0,6, p=0,29, P≤0.05). Примусова гідратація супроводжувалась статистичною недостовірною, проте дещо вищою якістю життя. Виявилось, що пацієнти, що мали високий функціональний нирковий резерв — ФНР (понад 50 %) через рік підвищили рШКФ на 1,5 мл. Навпаки, люди з низьким резервом мали зниження рШКФ на 1,1 мл/хв при примусовій гідратації. САК також мало пряму кореляцію із високим функціональним нирковим резервом.

Рандомізоване в двох паралельних групах клінічне дослідження CKD WIT- "Chronic Kidney Disease Water Intake Trial було проведено у пацієнтів з ХХН 3 стадії в двох групах протягом 12 місяців.[10] Ті, що отримували примусову гідратацію мали на 0.6 л діурез більший. Середня зміна рШКФ склала -2,2 мл / хв / 1,73 м2 в групі гідратації і -1,9 мл / хв / 1,73 м2 в контрольній групі (скоригована різниця між групами, -0,3 мл / хв / 1 , 73 м2 [95 % ДІ Від -1,8 до 1,2; р = 0,74]).

Рандомізоване проспективне в двох паралельних групах дослідження HYD45 — «Hydration in CKD 4-5 stages»  ставило за мету оцінку рШКФ при примусовій гіпергідратації із досягненням більшого діурезу мінімально на 400 мл у 10 пацієнтів з ХХН 4, ХХН 5 стадій та по 10 пацієнтів з ХХН 4-5 стадій без примусової гіпергідратації.[9] Заявлена тривалість складала 12 місяців, дослідження було припинено через 6 місяців з огляду на більш виражене зниження рШКФ в групі гідратації, а саме: — 3,3 мл проти 2 мл без ПГГ. Статистичної значущості між втратою функції нирок при примусовій гідратації і без неї в цілому не має (р=0.367, парний t-критерій Стьюдента дорівнює -1.059). Проте сумарна втрата функції нирок по рШКФ без гідратації дещо вища.

Таким чином, доказові дані свідчать, що примусова гіпергідратація ефективна лише при ХХН 1 стадії та у людей із збереженим функціональним нирковим резервом. При ХХН 2 ПГГ суттєво не впливає на рШКФ, в той час як люди без гідратації втрачають клубочкову функцію. По мірі зниження функції нирок примусова гіпергідратація прискорює втрату функції нирок за показником рШКФ в діапазоні ХХН 3-5 із темпом — 5.3 мл/хв проти -3.9 мл/хв без гідратації.  Наявність високого функціонального ниркового резерву (ФНР)[11], очевидно, дозволяє проявити позитивні сторони примусової гіпергідратації.

Висновки ред.

  1. Примусова гіпергідратація на має надійних доказових даних про користь та безпечність для здоров'я людини. Коректні рекомендації полягають у вживанні тієї кількості рідини, що забезпечує фізіологічний діурез 1.2-1.8 і нормоосмолярність сечі.[джерело?]
  2. Примусова гіпергідратація нерідко є надмірною та не сприяє здоровому образу життя.[джерело?]
  3. Примусова гіпергідратація стає надмірною гідратацією по мірі зниження функції нирок. Імовірно, переваги примусової гідратації втрачаються при ХХН із прогресуванням втрати функції нирок.[джерело?]
  4. Позитивний ефект примусової гідратації протягом 12 місяців може бути позитивним при ХХН 1 стадій та ХХН 2 стадії із великим ФПР.[джерело?]
  5. Примусова гідратація, імовірно, недоцільна при ХХН 3-5 стадій[джерело?]

Примітки ред.

  1. ↑ а б Scientific Opinion on Dietary Reference Values for water. EFSA Journal (англ.). Т. 8, № 3. 2010. с. 1459. doi:10.2903/j.efsa.2010.1459. ISSN 1831-4732. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  2. ↑ Hooton, Thomas M.; Vecchio, Mariacristina; Iroz, Alison; Tack, Ivan; Dornic, Quentin; Seksek, Isabelle; Lotan, Yair (1 листопада 2018). Effect of Increased Daily Water Intake in Premenopausal Women With Recurrent Urinary Tract Infections: A Randomized Clinical Trial. JAMA Internal Medicine (англ.). Т. 178, № 11. с. 1509. doi:10.1001/jamainternmed.2018.4204. ISSN 2168-6106. PMC 6584323. PMID 30285042. Процитовано 22 березня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  3. ↑ VERGNE, Sebastien; Klein, Alexis; Keravec, Marie; Rondeau, Pascale; Bellego, Laurent Le; Jimenez, Liliana; Stookey, Jodi; Lang, Florian; Arsmtrong, Lawrence E. (2011-05). Daily Life Hydration In Healthy Adults (part. 1): Physiological Comparison Between Low And High Drinkers. Medicine & Science in Sports & Exercise. Т. 43, № Suppl 1. с. 493. doi:10.1249/01.mss.0000401361.80460.6f. ISSN 0195-9131. Процитовано 22 березня 2020.
  4. ↑ Türk, Christian; Petřík, Aleš; Sarica, Kemal; Seitz, Christian; Skolarikos, Andreas; Straub, Michael; Knoll, Thomas (2016-03). EAU Guidelines on Diagnosis and Conservative Management of Urolithiasis. European Urology. Т. 69, № 3. с. 468—474. doi:10.1016/j.eururo.2015.07.040. ISSN 0302-2838. Процитовано 22 березня 2020.
  5. ↑ Hydration ISN-H4KH. www.theisn.org. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  6. ↑ Home. www.hydrationforhealth.com (англ.). Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  7. ↑ Khan, Naiman A; Westfall, Daniel R; Jones, Alicia R; Sinn, Macie A; Bottin, Jeanne H; Perrier, Erica T; Hillman, Charles H (1 грудня 2019). A 4-d Water Intake Intervention Increases Hydration and Cognitive Flexibility among Preadolescent Children. The Journal of Nutrition (англ.). Т. 149, № 12. с. 2255—2264. doi:10.1093/jn/nxz206. ISSN 0022-3166. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 22 березня 2020.
  8. ↑ Калькулятор розрахунку гідратації від Hydration for health
  9. ↑ а б Počki. 2020;9(1):10-13. doi: 10.22141/2307-1257.9.1.2020.196911
  10. ↑ Clark, William F.; Sontrop, Jessica M.; Huang, Shih-Han; Gallo, Kerri; Moist, Louise; House, Andrew A.; Cuerden, Meaghan S.; Weir, Matthew A.; Bagga, Amit (8 травня 2018). Effect of Coaching to Increase Water Intake on Kidney Function Decline in Adults With Chronic Kidney Disease: The CKD WIT Randomized Clinical Trial. JAMA (англ.). Т. 319, № 18. с. 1870. doi:10.1001/jama.2018.4930. ISSN 0098-7484. Процитовано 22 березня 2020.
  11. ↑ 31688, 1870-01-24, TESSON (Louis). Art Sales Catalogues Online. Процитовано 22 березня 2020.

Література ред.

  • МВ «Водно-електролітний обмін» із дисципліни «Невідкладні стани» / укладач Я. В. Хижня. – Суми : Сумський державний університет, 2020. – 26 с. - С.6-9

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Примусова_гіпергідратація&oldid=40160770