Вікіпедія

Прикордонний конфлікт між Суданом та Південним Суданом

Прикордонний конфлікт між Суданом і Південним Суданом, що спалахнув 26 березня 2012, обумовлений труднощами у встановленні кордону при проголошенні незалежності Південного Судану, який здобув суверенітет в ході тривалої збройної боротьби проти сіверян і втручання міжнародного співтовариства.

Прикордонний конфлікт між Суданом та Південним Суданом
Дата: 26 березня - 26 серпня 2012
Місце: прикордонні провінції Судану і Південного Судану
Привід: територіальний спір:
Результат: Перемога Збройних Сил Судану[1]
  • Відхід Збройних Сил Південного Судану з міста Гегліг[2]
  • Підписання між країнами угоди про розподіл нафтових доходів в серпні 2012 року[3]
Сторони
Південний Судан Південний Судан
Народна Армія Визволення Судану 		Судан Республіка Судан
Збройні Сили Судану
Командувачі
Південний Судан Президент Південного Судану Салва Киїр

 Судан Президент Судану Омар аль-Башир

Військові сили
140,000 солдат 109,300 солдат
Втрати
256 загинуло, 100 поранено 31 загинув (за версією Південного Судану), 1200 загинуло (за версією Судану), 106 поранено
29 мирних жителів загинули[4]

Конфлікт проходить у формі періодичних нападів мобільних груп воюючих сторін на ворожу територію без встановлення лінії фронту. Судан кілька разів проводив повітряні бомбардування південносуданських позицій. Нафтовидобувна інфраструктура регіону значною мірою зруйнована, що підсилює економічні негаразди обох країн.

Передумови

ред.

В основі конфлікту лежить давня міжетнічна ворожнеча між арабомовною ісламською Північчю і християнсько-анімістичними племенами Півдня. Конфлікт ускладнюється наявністю значних запасів вуглеводнів в спірних прикордонних провінціях Аб'єй, Ель-Вахда і Південний Кордофан. Південний Судан вторгся і швидко зайняв невелике прикордонне місто Гегліг до моменту захоплення його суданською армією. Сутички невеликого масштабу тривали до моменту підписання угоди щодо кордону і природних ресурсів 26 вересня, яка вирішила більшість аспектів конфлікту.

Хід конфлікту

ред.

Перша битва за Гегліг 26-28 березня

ред.

26 березня Республіка Судан заявила, що Південний Судан атакував нафтове родовище Гегліг, розташоване в штаті Південний Кордофан. В той же час Південний Судан стверджує, що він діяв в порядку самооборони після нападу на його територію.[5] На наступний день 27 березня суданські повітряні сили почали бомбардування нафтових родовищ штату Західній Верхній Ніл в Південному Судані, розташованого на північ від столиці штату — Бентіу.[6] Суданська армія здійснила напад на спірні території Джау, Пан-Акуач і Тешвін, але були відбиті.[7]

Початок квітня: захоплення Геглігу Південним Суданом

ред.

4 квітня Південний Судан заявив, що збив суданський літак МіГ-29.[8] Згідно з повідомленнями, мали місце також повітряні нальоти біля м. Гегліг на нафтопроводи, внаслідок яких знімальна група Аль-Джазіри змушена була припинити свою роботу. Бомбардування не привели до значних жертв або шкоди. В свою чергу, суданський уряд заперечив інформацію про будь-які авіаудари з повітря і назвав звинувачення «вигадками» Південного Судану.[9] 9 квітня місто Тешвін, що знаходилося під контролем сил півдня, було обстріляне артилерією та бойовими літаками Судану. Крім того Південь заявив, що місто Аб'ємнхом зазнало нападу з боку двох бригад із суданської армії і була зроблена спроба захопити нафтові родовища.[10] Принаймні четверо цивільних осіб отримали поранення в ході зіткнень, хоча не було ніяких безпосередніх повідомлень про військові втрати з обох сторін.[10] Уряд Півдня заявив, що північні сили порушили кордон в супроводі ополченців, але були відбиті. Згодом суданський військовий представник визнав, що суданська армія зазнала поразки під час битви при Гегліг та змушена відступити на північ.[11]

Віце-президент Судану Аль-Хадж Адам 11 квітня офіційно оголосив про те, між двома країнами стан війни і всі переговори між державами були припинені.[12] Парламенти півночі і півдня закликали до мобілізації своїх збройних сил.[13][14]

Суданський контрнаступ

ред.

З моменту захоплення міста Гегліг, Південний Судан розпочав активно зміцнювати свої позиції в ньому, в той час коли Судан продовжував мобілізувати свої власні сили. За даними південносуданського уряду, лінія фронту залишалася сталою протягом дня.[15] В той же час представник суданського уряду заявив, що армія півночі на околиці міста і ситуація буде вирішуватися «протягом декількох годин.»[16] Він також додав, що Південний Судан не в змозі контролювати «весь штат Південний Кордофан».[17] За повідомленнями ЗМІ під час п'ятничної молитви 13 квітня в Судані відбулися проповіді, в яких закликалося до патріотизму і боротьби проти півдня.

Віце-президент Південного Судану Ріек Мачара заявив про невдачу Судану повернути Гегліг силою. Армія була зупинена в 30 кілометрах від міста.[18] За його словами під час зіткнень було знищено 2 танки останніх. ВПС Судану використали 2 Су-25 для бомбардування регіонів Джау і Пан-Акуач, внаслідок чого загинули 5 мирних мешканців.[19]

15 квітня Судан, обстрілявши західну частину штату Верхній Ніл, відкрив новий фронт.[20] Суданські війська перейшли кордон і на деякий час зайняли невелике містечко Куєк.[21] Представники Хартума виключили будь-які мирні переговори з півднем, кажучи, що це зашкодить національної гордості, якщо Судан не повернути Гегліг силою.[22]

Друга битва за Гегліг

ред.

22 квітня суданська армія увійшла в нафтове родовище Гегліг. Президент Судану Омар аль-Башир провів переможний мітинг в Хартумі.[23] Проте, незважаючи на це, впродовж усього кордону спалахнули бойові дії. Сили півночі за підтримки танків і артилерії розпочали три хвилі атак в 10 км глибоко всередину Південного Судану. Принаймні один солдат півдня був убитий і двоє отримали поранення в результаті нападу.[24] Хартум також здійснив авіаудар по місту Рубконе 23 квітня, пошкодивши кілька кіосків на ринку, в спробі зруйнувати міст між Рубконе і сусіднім Бентіу.[25]

З взяттям ключового міста, конфлікт зменшився до ізольованих прикордонних сутичок і обмежених суданських авіаударів проти Південного Судану. З травня 2012 року сторони перейшли до мирного урегулювання конфлікту при сприянні Африканського Союзу.[3]

Мирне урегулювання конфлікту

ред.

На зустрічі з міністром закордонних справ Єгипту Магометом Камель Амром 15 квітня, який прибув в Хартум для урегулювання конфлікту, Омар аль-Башир виключив будь-які переговори з Південним Суданом, поки сили півдня не звільнять місто Гегліг.[26] За словами представника Африканського Союзу медіатора Табо Мбекі станом на 22 травня сторони готові повернутися за стіл переговорів.[27]

27 вересня Президент Судану Омар аль-Башир і президент Південного Судану Салва Киїр підписали 8 угод в Аддис-Абебі, які дозволяють відновити важливі експортні поставки нафти і передбачають створення 10-кілометрової демілітаризованої зони уздовж кордону країн. Угодами також було дозволено повернення 350,000 барелів південносуданської нафти на світовий ринок. В домовленностях вирішуються параметри існування прикордонної зони, питання економічного співробітництва та захисту громадян обох держав. Крім того було вирішено продовжувати мирні переговори в майбутньому, оскільки не всі проблеми і суперечності були вирішені.[28]

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Пан Гі Мун та прем'єр-міністр Ефіопії Гайле Мар'ям Десалень високо оцінили результати домовленностей лідерів і сподіваються, що це стане імпульсом до покращення ситуації.[29]

В середині березня 2013 року обидві країни почали виводити свої війська з прикордонної території в надії створення демілітаризованої буферної зони та відновлення експорту південносуданської нафти через Судан.[30] На початку квітня було відновлено транзит нафти півдня через нафтопроводи Судану.[31] У жовтні 2013 року Омар аль-Башир відвідав Джубу, щоб обговорити заходи з Салвою Киїр. Після зустрічі він заявив, що був досягнутий певний прогрес. Зі свого боку Киїр сказав, що він шукав можливість для налагодження відносин з Суданом.[32]

Міжнародна реакція

ред.

27 березня, прес-секретар Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй Пан Гі Муна закликав обидві країни покласти край конфлікту і «використовувати в повній мірі існуючі політичні і безпекові механізми для мирного вирішення їх суперечностей».[33] 23 квітня 2012 року Пан Гі Мун засудив бомбардування Судану в прикордонних районах Південного Судану, вимагаючи від Хартума припинити всі військові дії в терміновому порядку.[34]

15 квітня 2012 року арабський парламент закликав Південний Судан до стриманості і вийти з міста Гегліг. Салем Декбасі, керівник Арабського парламенту, підписав заяву з закликом до Південного Судану «прислухатися до голосу розуму» і негайно вивести свої війська з районів, окупованих в суданській території.[35]

25 квітня 2012 року Африканський союз засудив бомбардування Судану частин Південного Судану, і закликав обидві сторони припинити всі військові дії. АС закликав обидві сторони утриматися від «провокаційних заяв і пропаганди, які можуть підживлювати конфлікт».[36]

15 квітня 2012 року відповідно до IRIB World Service прес-секретар МЗС Ірану Рамін Мегманпараст заявив, що Іран закликає Південний Судан негайно і беззастережно відвести назад свої сили і повернутися до визначених меж.[37]

27 березня 2012 року президент Кенії Мваї Кібакі припустив, що Кенія може стати посередником між двома країнами, заявивши про те, що «Кенія зацікавлена ​​в хороших і стабільних відносин між двома країнами».[38]

6 травня 2012 року міністр Генрі Беллінгам підтримав ініціативу Африканського союзу стосовно відновлення переговорів і дотримання угоди про припинення вогню.[36]

11 квітня 2012 року Держдепартамент США засудив дії Південного Судану і в заяві сказав: «Ми засуджуємо військове втручання Південного Судану, напад і захоплення Хелігу, як акт, який виходить за рамки самооборони і підвищує напруженість у відносинах між Суданом і Південний Судан до небезпечного рівня».[39]

Підсумки конфлікту

ред.

Командувач Народних сил оборони Уганди (УПДФ) Аронда Някайріма заявив, що Уганда підтримає Південний Судан, якщо між ним і Суданом почнеться війна. Парламент Судану ухвалив 16 квітня 2012 р. заяву, в якій сусідній Південний Судан був названий ворожою державою.

22 квітня 2012 року Південний Судан завершив виведення своїх військ з Гегліга та розкритикував дії Судану[40], який не припиняв завдавати ударів по житлових кварталах весь той час, коли південносуданські війська вже залишили місто[41]. Президент Судану Омар аль-Башир 23 квітня 2012 р. заявив у місті Гегліг: «Ми не збираємося говорити з урядом Південного Судану, оскільки вони розуміють тільки мову автоматів і патронів».[42]. Близько 1,2 тисячі громадян Південного Судану загинули в результаті військового конфлікту з сусіднім Суданом через регіон Гегліг (заява командувача південносуданської армії Камали Маруфа від 23 квітня 2012 року).

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Thon Agany Ayiei. Heglig Conflict Revisited: Why did South Sudan withdraw from Heglig (Panthou)?. The New Sudan Vision. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 5 червня 2016.
  3. ↑ а б Sudan-South Sudan peace accords hailed. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 5 червня 2016.
  4. ↑ 15 people were reported killed in air-strikes by 12 April, [1] [Архівовано 11 листопада 2020 у Wayback Machine.] and another 16 on 25 April, [2] [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] of these 2 were reported to be soldiers [3] [Архівовано 26 липня 2012 у Wayback Machine.][4] giving a total of 29 reported civilians killed
  5. ↑ South Sudan says Sudan bombs oil fields in border region [Архівовано 14 квітня 2020 у Wayback Machine.] — Euro News. Published 27 February 2012. Retrieved 27 February 2012.
  6. ↑ S. Sudan, Sudan Clash Along Tense, Disputed Border [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Voice of America News.Published 27 February 2012. Retrieved 27 February 2012.
  7. ↑ Sudan, South Sudan's Armies in Direct Clashes [Архівовано 4 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Arutz Sheva 7. Published 27 February 2012. Retrieved 27 February 2012.
  8. ↑ Josh Kron (4 квітня 2012). South Sudan Says It Shot Down Sudan Jet Amid Clashes. The New York Times. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 22 квітня 2012.
  9. ↑ Sudanese jets attack oil pipeline – Africa. Al Jazeera English. Архів оригіналу за 5 квітня 2012. Процитовано 5 червня 2016.
  10. ↑ а б Ferrie, Jared (10 квітня 2012). South Sudan Accuses Sudan of Attacks on Oil-Rich Border Region. Bloomberg. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 17 квітня 2012.
  11. ↑ Copnall, James (10 квітня 2012). Sudan says South Sudan controls largest oil field. BBC. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 17 квітня 2012.
  12. ↑ Sudan edges closer to war with South. ABC News. 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 17 квітня 2012.
  13. ↑ Sudan Vision Daily – Details. News.sudanvisiondaily.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 17 квітня 2012.
  14. ↑ Sudan Declares 'State Of War,' Readies Troops. International Business Times. Архів оригіналу за 13 квітня 2012. Процитовано 17 квітня 2012.
  15. ↑ Gabe Joselow (13 квітня 2012). South Sudan Reinforces Positions Around Disputed Oil Town. Voice of America. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 22 квітня 2012.
  16. ↑ Sudan troops 'advance on Heglig oil field'. BBC News. 13 квітня 2012. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 22 квітня 2012.
  17. ↑ Sudanese forces advance on key oil town. Al Jazeera. 14 квітня 2012. Архів оригіналу за 20 квітня 2012. Процитовано 22 квітня 2012.
  18. ↑ Khartoum forces 'bomb South Sudan town'. BBC News. 14 квітня 2012. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 22 квітня 2012.
  19. ↑ «S. Sudan army says still in control of disputed oil hub». FRANCE 24 [недоступне посилання з 01.10.2012]
  20. ↑ South Sudan says Heglig oilfield reduced "to rubble," Sudan denies. MSNBC. Reuters. 15 квітня 2012. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 22 квітня 2012.
  21. ↑ Rodney Muhumuza (15 квітня 2012). South Sudan-Sudan clashes spreading, officials say. BND.com. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 22 квітня 2012.
  22. ↑ Rodney Muhumuza (16 квітня 2012). Sudan intensifies bombing of disputed town. Modesto Bee. Associated Press. Процитовано 22 квітня 2012.[недоступне посилання з квітня 2019]
  23. ↑ South Sudan 'to withdraw troops' from Heglig oil field. BBC News. 20 квітня 2012. Архів оригіналу за 28 лютого 2013. Процитовано 22 квітня 2012.
  24. ↑ Sudan launches attack into South Sudan's borders. The Daily Telegraph. 23 квітня 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 22 квітня 2012.
  25. ↑ South Sudan's Salva Kiir says Sudan has declared war. BBC News. 24 квітня 2012. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 22 квітня 2012.
  26. ↑ Sudan: No Negotiations With South Sudan Before Withdrawal From Heglig, Bashir Tells Egypt. allAfrica.com. 15 квітня 2012. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 6 червня 2016.
  27. ↑ Pascal Fletcher and Ulf Laessing (22 травня 2012). South Sudan says Sudan bombs, Shells its territory. Reuters. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 24 травня 2012.
  28. ↑ Bariyo, Nicholas (27 September 2012). Sudans Sign Deals to Resume Oil Exports. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 3 грудня 2012. Процитовано 27 September 2012.
  29. ↑ UN General Assembly General Debate of the 67th Session. United Nations. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 6 червня 2016.
  30. ↑ Sudan rivals pull out of border zone. Архів оригіналу за 20 березня 2013. Процитовано 6 червня 2016.
  31. ↑ South Sudan restarts oil production. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 6 червня 2016.
  32. ↑ Bashir meets South Sudan leader over Abyei. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 6 червня 2016.
  33. ↑ Timberlake, Ian (2012). UN calls for calm in Sudan after clashes [Архівовано 6 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Yahoo! News. Published 27 March 2012. Retrieved 27 March 2012.
  34. ↑ Ban Ki-moon condemns Sudanese air raid on South Sudan. BBC News. 23 квітня 2012. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 5 червня 2016.
  35. ↑ Arab Parliament urges South Sudan to withdraw from key border town. Petra. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 16 квітня 2012.
  36. ↑ а б Arab League condemns South Sudan's 'aggression' against Heglig, says oil-rich area is Sudan's. Associated Press. Newser.Com. 26 травня 2012.
  37. ↑ Iran concerned over attack on Sudan. Petra Islamic Republic of Iran Broadcasting, News. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 16 квітня 2012.
  38. ↑ Kenya to Mediate for Normal Relations between Sudan, South Sudan [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Sudan Vision. Published 27 March 2012. Retrieved 27 March 2012.
  39. ↑ Onyiego, Michael; Saeed, Mohamed (11 квітня 2012). South Sudan troops move into disputed oil town. Boston Globe. Архів оригіналу за 25 липня 2012. Процитовано 17 квітня 2012.
  40. ↑ Південний Судан виводить свої війська з території Судану [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] «Голос Америки»
  41. ↑ Суданські літаки бомбардували територію Південного Судану [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] «Голос Америки»
  42. ↑ Суданский президент отказался мириться с южанами. lanta.ru (рос.). Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 4 червня 2016.

Література

ред.
  • Daase Cindy. International Arbitration: A New Mechanism to Settle Intra-State Territorial Disputes between States and Secessionist Movements? The Divorce of Sudan and South Sudan and the Abyei Question. — 2011.
  • Okumu, Wafula (2010). Resources and border disputes in Eastern Africa. Journal of Eastern African Studies. 4 (2): 279—297. doi:10.1080/17531055.2010.487338.
  • Pantuliano, Sara (2010). Oil, land and conflict: the decline of Misseriyya pastoralism in Sudan. Review of African Political Economy. 37 (123): 7—23. doi:10.1080/03056241003637847.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прикордонний_конфлікт_між_Суданом_та_Південним_Суданом&oldid=41414798