Відкрити головне меню

Приз принца Уельського[1] (англ. Prince of Wales Trophy) — нагорода Національної хокейної ліги (НХЛ), яка вручається чемпіону Східної конференції, тобто клубу, який пройшов до фіналу Кубку Стенлі від Східної конференції. «Нью-Йорк Рейнджерс», які виграли серію плей-оф Східної конференції у «Монреаль Канадієнс» з рахунком 4-2, є поточними володарями кубку. Вперше був вручений у 1924 році.

Приз принца Уельського
Hhof prince of wales.jpg
Впроваджено Сезон 19231924
Поточний володар «Нью-Йорк Рейнджерс»
Найбільше перемог «Монреаль Канадієнс» (25)
Вручається Вручається чемпіону Східної конференції, тобто клубу, який пройшов до фіналу Кубку Стенлі від Східної конференції.

ІсторіяРедагувати

Принц Уельський (король Георг V) подарував приз лізі у 1924 році. Вперше був подарований переможцю плей-оф НХЛ (замінив Приз О'Браєна), а потім став нагородою для переможців плей-оф Західної хокейної ліги (ЗХЛ)[2].

Коли ж ЗХЛ припинила своє існування, Кубок Стенлі вручався лише переможцям плей-оф НХЛ, а Призом принца Уельського почали нагороджувати переможців регулярного сезону НХЛ. Починаючи з сезону 1927—1928 його вручали переможцю регулярного сезону Американського дивізіону, а приз О'Браєна у Канадському дивізіоні. Після того, як у лізі скасовувати поділ на дивізіони (сезон 19371938), нагороду почали вручати переможцю регулярного сезону НХЛ[2].

З приходом Нової Ери та розширенням ліги (сезон 19671968), створено нові дивізіони: Східний та Західний. Проте лише переможці регулярного чемпіонату Східного дивізіону отримували приз принца Уельського. У 1975 році знову змінився поділ команд у лізі: замість дивізіонів створено конференції Принца Уельського (Уельс) і Кемпбела відповідно. Тепер володарем призу міг стати клуб-переможець регулярного чемпіону конференції Уельс. У 1981 році було вирішено вручати нагороду переможцю конференції Уельс за результатами плей-оф. У сезоні 19931994 конференцію Уельс перейменували на Східну, і до сьогоднішніх днів Приз принца Уельського отримує команда, яка пройшла до фіналу Кубку Стенлі від Східної конференції.[2]

Приз вручає заступник комісіонера НХЛ капітанові команди. Проте, серед гравців НХЛ є повір'я, що неможна торкатися чи підіймати трофей (аналогічно у Західній конференції та з призом Кларенса С.Кемпбела), коли вони виграли звання чемпіонів конференції. Вони вважають, що Кубок Стенлі — єдина нагорода у НХЛ і лише його можна підіймати.[3]

ПереможціРедагувати

Загальня таблиця перемог
Перемог Команда
25 Монреаль Канадієнс
17 Бостон Брюїнс
13 Детройт Ред-Вінгс
5 Нью-Джерсі Девілс
4 Піттсбург Пінгвінс
Філадельфія Флайєрс
Нью-Йорк Айлендерс
3 Баффало Сейбрс
Нью-Йорк Рейнджерс
2 Кароліна Гаррікейнс
Чикаго Блекгокс
Торонто Мейпл-Ліфс
1 Флорида Пантерс
Монреаль Марунс
Оттава Сенаторс
Оттава Сенаторс (перші)
Тампа-Бей Лайтнінг
Вашингтон Кепіталс

Переможці плей-оф НХЛ (1923—27)Редагувати

Сезон Переможець Номер перемоги
1923-24 Монреаль Канадієнс 1
1924-25 Монреаль Канадієнс 2
1925-26 Монреаль Марунс 1

Преможець регулярного чемпіонату НХЛ (1926-27)Редагувати

Сезон Переможець Номер перемоги
1926-27 Оттава Сенаторс (перші) 1

Переможець регулярного чемпіонату Американського дивізіону (1927-38)Редагувати

Сезон Переможець Номер перемоги
1927-28 Бостон Брюїнс 1
1928-29 Бостон Брюїнс 2
1929-30 Бостон Брюїнс 3
1930-31 Бостон Брюїнс 4
1931-32 Нью-Йорк Рейнджерс 1
1932-33 Бостон Брюїнс 5
1933-34 Детройт Ред-Вінгс 1
1934-35 Бостон Брюїнс 6
1935-36 Детройт Ред-Вінгс 2
1936-37 Детройт Ред-Вінгс 3
1937-38 Бостон Брюїнс 7

Переможці регулярного чемпіонату (1938-67)Редагувати

 
Гравці «Монреаль Канадієнс» Патрік Руа, Боб Ґейні та ін. фотографуються з призом принца Уельського після перемоги над «Нью-Йорк Рейнджерс» у фіналі Конференції Уельс у 1985-86.
Сезон Переможець Номер перемоги
1938-39 Бостон Брюїнс 8
1939-40 Бостон Брюїнс 9
1940-41 Бостон Брюїнс 10
1941-42 Нью-Йорк Рейнджерс 2
1942-43 Детройт Ред-Вінгс 4
1943-44 Монреаль Канадієнс 3
1944-45 Монреаль Канадієнс 4
1945-46 Монреаль Канадієнс 5
1946-47 Монреаль Канадієнс 6
1947-48 Торонто Мейпл-Ліфс 1
1948-49 Детройт Ред-Вінгс 5
1949-50 Детройт Ред-Вінгс 6
1950-51 Детройт Ред-Вінгс 7
1951-52 Детройт Ред-Вінгс 8
1952-53 Детройт Ред-Вінгс 9
1953-54 Детройт Ред-Вінгс 10
1954-55 Детройт Ред-Вінгс 11
1955-56 Монреаль Канадієнс 7
1956-57 Детройт Ред-Вінгс 12
1957-58 Монреаль Канадієнс 8
1958-59 Монреаль Канадієнс 9
1959-60 Монреаль Канадієнс 10
1960-61 Монреаль Канадієнс 11
1961-62 Монреаль Канадієнс 12
1962-63 Торонто Мейпл-Ліфс 2
1963-64 Монреаль Канадієнс 13
1964-65 Детройт Ред-Вінгс 13
1965-66 Монреаль Канадієнс 14
1966-67 Чикаго Блекгокс 1

Переможці регулярного сезону Східного дивізіону (1967-74)Редагувати

Сезон Переможець Номер перемоги
1967-68 Монреаль Канадієнс 15
1968-69 Монреаль Канадієнс 16
1969-70 Чикаго Блекгокс 2
1970-71 Бостон Брюїнс 11
1971-72 Бостон Брюїнс 12
1972-73 Монреаль Канадієнс 17
1973-74 Бостон Брюїнс 13

Переможці регулярного сезону конференції «Уельс» (1974-81)Редагувати

Сезон Переможець Номер перемоги
1974-75 Баффало Сейбрс 1
1975-76 Монреаль Канадієнс 18
1976-77 Монреаль Канадієнс 19
1977-78 Монреаль Канадієнс 20
1978-79 Монреаль Канадієнс 21
1979-80 Баффало Сейбрс 2
1980-81 Монреаль Канадієнс 22

Переможці плей-оф конференції Уельс (1981-93)Редагувати

Сезон Переможець Номер перемоги
1981-82 Нью-Йорк Айлендерс 1
1982-83 Нью-Йорк Айлендерс 2
1983-84 Нью-Йорк Айлендерс 3
1984-85 Філадельфія Флайєрс 1
1985-86 Монреаль Канадієнс 23
1986-87 Філадельфія Флайєрс 2
1987-88 Бостон Брюїнс 14
1988-89 Монреаль Канадієнс 24
1989-90 Бостон Брюїнс 15
1990-91 Піттсбург Пінгвінс 1
1991-92 Піттсбург Пінгвінс 2
1992-93 Монреаль Канадієнс 25

Переможці плей-оф Східної конференції (1993-зараз)Редагувати

 
Капітан «Піттсбург Пінгвінс» Сідні Кросбі отримує Приз принца Уельського після перемоги його команди над «Філадельфією» у фіналі Східної конференції 2007-08.
Сезон Переможець Номер перемоги
1993-94 Нью-Йорк Рейнджерс 3
1994-95 Нью-Джерсі Девілс 1
1995-96 Флорида Пантерс 1
1996-97 Філадельфія Флайєрс 3
1997-98 Вашингтон Кепіталс 1
1998-99 Баффало Сейбрс 3
1999—2000 Нью-Джерсі Девілс 2
2000-01 Нью-Джерсі Девілс 3
2001-02 Кароліна Гаррікейнс 1
2002-03 Нью-Джерсі Девілс 4
2003-04 Тампа-Бей Лайтнінг 1
2004-05 Не розігрувався через локаут -
2005-06 Кароліна Гаррікейнс 2
2006-07 Оттава Сенаторс 1
2007-08 Піттсбург Пінгвінс 3
2008-09 Піттсбург Пінгвінс 4
2009-10 Філадельфія Флаєрс 4
2010-11 Бостон Брюїнс 16
2011-12 Нью-Джерсі Девілс 5
2012-13 Бостон Брюїнс 17
2013-14 Нью-Йорк Рейнджерс 4
2014-15 Тампа-Бей Лайтнінг 2

ДжерелаРедагувати

  1. Приз принца Уельського Архівовано 23 квітень 2006 у Wayback Machine. на hhl.com (англ.)
  2. а б в Legends of Hockey.net. History of the Prince of Wales Trophy Архівовано 6 грудень 2003 у Wayback Machine. (англ.)
  3. Coffey, Phil (2006-06-02). NHL.com - Ice Age: Having another trophy in mind[недоступне посилання з квітень 2019] (англ.)