Відкрити головне меню
Преображенська церква та дзвіниця
Тучин Церква.jpg
Преображенська церква та дзвіниця
50°42′02″ пн. ш. 26°34′07″ сх. д. / 50.70067° пн. ш. 26.5687° сх. д. / 50.70067; 26.5687Координати: 50°42′02″ пн. ш. 26°34′07″ сх. д. / 50.70067° пн. ш. 26.5687° сх. д. / 50.70067; 26.5687
Тип споруди християнська церква
Сучасний статус Пам'ятка архітектури національного значення №1492/1, 1492/2
Розташування Україна Україна, с. Тучин
Належність УПЦ МП
Стан діючий
Адреса с. Тучин, Рівненська область, Україна, 35415
Преображенська церква та дзвіниця (Тучин). Карта розташування: Україна
Преображенська церква та дзвіниця (Тучин)
Преображенська церква та дзвіниця (Тучин) (Україна)

Зміст

Історія та архітектураРедагувати

Преображенська церква в смт. Тучин побудована у 1730 р. Дерев’яна, на кам’яному фундаменті, триверха. Конструктивно помітно відрізняється від традиційних прийомів дерев’яного зодчества Волині і тяжіє до народної архітектури Лівобережжя. Капітально ремонтувалася в 1864 та 1879 рр. План церкви має традиційне тридільне членування на зруби по типу «корабля» з по осі «схід-захід». Серед інших волинських дерев'яних церков вирізняється більш развинутою об'ємною пластикою. Кожен зруб активно розвивається по вертикалі, завершуючись власною восьмигранною банею. Чітко виражена вертикальна ритмічність чотирьох ярусів храму. Масштабні співвідношення двох нижніх ярусів в менших розмірах повторюються на двох верхніх. Легкі відхилення від початкових («правильних») геометричних форм, помітне сходження стін до верху («ентазис»), незначні нерівності в обшивці зрубів надають споруді надзвичайну скульптурність, що дозволяє віднести її до числа чудових творів народного зодчества, схожого по своєму стилю з дерев'яним церковним будівництвом Поділля та лівобережної Украйни XVII–XVIII ст.[1][2][3]

Поряд з церквою з південного боку знаходиться двоярусна дзвіниця по типу «четверик на четверику». Зовнішні стіни зрубів опоряджені вертикальними дошками з нащільниками. Має пірамідальний чотирисхилий дах з невеликою маківкою. У горішньому зрубі з усіх чотирьох сторін влаштовані віконні отвори з глухими віконницями.[4][5]

ГалереяРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. Переверзев Н.В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. – Житомир, 1914. – С. 361
  2. Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. – Почаев, 1889. – С. 552-554
  3. Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 гг. Ч.1-2. – Житомир, 1892. – C. 545-546
  4. Пам’ятки архітектури та містобудування України. Довідник Держ. Реєстру націоального   культурного надбання.  – К., 2000. – С. 212-213
  5. Завада В.Т. Особливості становлення стилю бароко у монументальній дерев'яній архітектурі Полісся // Архітектурна спадщина України. Вип.1. – К., 1994. – С. 113-123

Див.такожРедагувати