Премія Semper Viper
Премія Semper Viper імені Джо Білла Драйдена (англ. Joe Bill Dryden Semper Viper Award, від лат. semper, «завжди», та англ. viper, «гадюка» — неофіційна назва літака F-16[1]) — авіаційна нагорода імені загиблого пілота-випробувальника Джо Білла Драйдена, що присуджує компанія Lockheed Martin льотчику, який продемонстрував виняткові здібності[2][3].
Істоіря ред.
Джо Білл Драйден був відомим пілотом Повітряних сил США та льотчиком-випробувачем компанії General Dynamics[4], який розбився 24 травня 1993 року, під час випробувального польоту в Техасі на літаку цієї компанії, багатоцільовому винищувачі F-16[5].
Перша нагорода імені Джо Білла Драйдена, за 1995 рік, була присуджена американським льотчикам, майору Роберту Нолану і капітану Джеральду Свіфту, з 39-ї льотно-випробувальної ескадрильї авіабази Еглін, штат Флорида, які зуміли посадити літак зі зламаними основними засобами управління[6].
Першим неамериканським пілотом, який отримав цю нагороду в 1997 році, був майбутній бельгійський астронавт Франк Де Вінне[7]. Йому вдалося безпечно приземлитися на своєму F-16, попри несправність двигуна та основних приладів літака[8]. Пілот вирішив не використовувати катапультне крісло, оскільки існувала велика ймовірність того, що літак упаде в густонаселених околицях міста Леуварден[9].
Нагороджені ред.
- Вересень 1995 — майор Роберт Нолан (англ. Robert Nolan) і капітан Джеральд Свіфт (англ. Gerald Swift); останній під час свого першого польоту успішно посадив літак зі зламаною основною системою управління.
- 1996 — майор Ерік Гатчинз (англ. Erik A. Hutchins); посадив літак після збою масляної системи та задимлення кабіни.
- 12 лютого 1997 — Френк Девінн (англ. Frank Dewinne); посадив літак у складних погодних умовах після відмови двигуна та навігаційної системи.
- 23 серпня 1998 — капітан Ерік Петтіджон (англ. Erik Pettyjohn); пролетів на пошкодженому літаку 120 миль над ворожою територією та безпечно приземлився під час місії Northern Watch SEAD.
- Травень 1999 — майор Майкл Лі (англ. Michael Lee); керував літаком під обстрілами зенітними ракетами під час операції Northern Watch в Іраку.
- 23 лютого 2000 — підполковник Скотт Болдвін (англ. Scott Baldwin); посадив F-16C із двигуном, який працював на максимальній потужності.
- Листопад 2001 — капітан Крейг Меріон (англ. Craig Marion); здійснив 8-годинний бойовий виліт для захисту армійського конвою в Афганістані.
- Березень 2002 — підполковник Берт Бартлі (англ. Burt Bartley); охороняв місце катастрофи вертольота MH-47 в Афганістані для забезпечення евакуації тих, хто вижив.
- 30 березня 2003 — майор Едвард Лінч (англ. Edward Linch) і капітан Браян Волф (англ. Brian Wolf); забезпечили прикриття наземних сил вночі під час піщаної бурі, операція «Свобода Іраку».
- Березень 2004 — майор Ендрю Лайонс (англ. Andrew T. Lyons); за внесок у боєготовність 421-ї авіаційної ескадрильї під час розгортання на авіабазі Балад, операція «Свобода Іраку», та за перше успішне бойове застосування там керованої бомби GBU-38[10].
Примітки ред.
- ↑ Memon, Dr Omar (27 січня 2024). How Did The F-16 Viper Get Its Nickname?. Simple Flying (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
- ↑ SEMPER VIPER! | Code One Magazine. www.codeonemagazine.com (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
- ↑ Awards. www.aerofiles.com. Процитовано 31 січня 2024.
- ↑ Dryden, Joe Bill (1987). Semper Viper! (англ.). General Dynamics Corporation.
- ↑ Joseph W. “Joe Bill” Dryden Jr. (1939-1993) -... www.findagrave.com (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
- ↑ F-16.net - The ultimate F-16, F-35 and F-22 reference. www.f-16.net. Процитовано 31 січня 2024.
- ↑ Frank De Winne. www.esa.int (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
- ↑ Times, The Brussels. How Belgians have raced into space. www.brusselstimes.com (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
- ↑ F-16.net - The ultimate F-16, F-35 and F-22 reference. www.f-16.net. Процитовано 31 січня 2024.
- ↑ F-16 Milestone History | Code One Magazine. www.codeonemagazine.com (англ.). Процитовано 31 січня 2024.