Відкрити головне меню

Презу́мпція (лат. praesumptio — «припущення») — припущення, котре без доказів вважається істинним доти, доки його неправдивість не буде безспірно доведено. Презумпція широко використовується в юриспунденції (завчасто явно) та природничих науках (завчасто неявно).

Презумпція є не достовірним фактом, а фактом, що припускається з великою ймовірністю і застосовується в правовій практиці як засіб, що полегшує досягнення істини у вирішенні юридичної справи.

Правова презумпціяРедагувати

Розрізняють також правову презумпцію — передбачене законом правило (нетиповий нормативний припис), за яким на підставі встановлення певного факту чи фактичного складу виключається необхідність доказування та вважається таким, що існує інший факт (фактичний склад). Правові презумпції поділяють на:

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002, 368 с.
  • В.Масюк Презумпції і преюдиції в цивільному судочинстві, Х .: Право, 2012. - 208 с.
  • Бабін І. І. Презумпції та фікції в податковому праві. Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2009. — С. 32-59.

ЛітератураРедагувати