Правова система Швеції
Правова система Швеції є системою континентального типу, сутність якої проявляється в її залежності від статутного права. Правова традиція Швеції, як і в решті країн Європи, заснована на класичному римському праві, але в німецькому (а не наполеонівському) варіанті. Проте, скандинавські країни (Швеція,Норвегія, Фінляндія, Данія та Ісландія), можна сказати, мають свою версію романо-германської юриспруденції.[1]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/21/Sveriges_rikes_lag.jpg/200px-Sveriges_rikes_lag.jpg)
Конституція
ред.Швеція має писану конституцію, що складається з чотирьох основних законів. Проведено розмежування між основними та іншими законами; різниця полягає в тому, що будь-яка поправка основних законів вимагає, щоб Ріксдагом різних скликань були внесені два ідентичних рішення.
Закони
ред.Законодавчий Кодекс Швеції (Svensk författningssamling або SFS) є офіційною хронологічною збіркою всіх нових шведських законів, прийнятих Риксдагом і ордонансів, виданих урядом.
Історія
ред.У 1350 році право було уніфіковане законодавством короля Магнуса Ерікссона у два загальних кодекси. Вони були замінені єдиним Цивільним кодексом 1734 року, який був введений в дію у тому ж році.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Відповідна стаття в англійській Вікіпедії
Джерела
ред.- Hugo Tiberg und Bertil Bengtsson (Hrsg.): Swedish Law. A Survey. Jurisförlaget, Stockholm 1994, ISBN 91-7598-669-8.
Посилання
ред.- (англ.)Guide to Law Online: Sweden // Library of Congress.
- (швед.)«Nordisk rätt» i Nordisk familjebok (andra upplagan, 1913).