Правило Лібермейстера

діагностична ознака

Пра́вило Ліберме́йстера (англ. Liebermeister's rule) — медичний термін, який описує коефіцієнт приросту частоти серцевих скорочень (ЧСС) і, відповідно, пульсу під час гарячки у дорослої людини без супутніх хвороб серця та центральної нервової системи. Виявлено, що підвищення температури тіла на 1°С спричинює почастішання ЧСС і пульсу відносно норми для цієї людини на 8-10 ударів за 1 хвилину.

Порушення цього правила є діагностичною ознакою, найбільш виразно спостерігається при черевному тифі, жовтій гарячці (симптом Фаже), тяжкому перебігу туляремії, бруцельозі, легіонельозі тощо.

Правило вивів німецький лікар Карл фон Лібермайстер (нім. Carl von Liebermeister; роки життя 1833—1901)[1][2].

ПриміткиРедагувати

  1. K. von Liebermeister Handbuch der Pathologie und Therapie des Fiebers. Leipzig, 1875. (нім.)
  2. K. von Liebermeister Vorlesungen über spezielle Pathologie und Therapie. Leipzig, 1885—1894. (нім.)

ДжерелаРедагувати