Правило «трьох третин» (екологія)
Правило «трьох третин» (в екології) являє собою стратегічне співвідношення умов для екології людини (на глобальному, регіональному і локальному рівнях): третина території повинна бути зайнята заповідною дикою природою (ЗТ); третина — допускати обмежене господарське використання (ОТ) із збереженням природного ландшафту; третина — піддаватися окультуренню ( агроекосистеми, дороги, міста, кар'єри тощо — РТ). А. Д. Сахаров в футурологічній роботі «Світ через півстоліття», написаній 17 травня 1974 р.[1], пропонував розрізняти в індустріальному світі два типи територій — робочі (РТ) і заповідні (ЗТ), причому, їх співвідношення для оптимального рівноважного стану Землі повинно бути РТ : ЗТ = 3 : 8. Ландшафтознавець Д. Л. Арманд[2] пропонував протилежний варіант ЗТ : ОТ : РТ = 1: 9 : 90. Думається, що істина, як їй і належить, знаходиться десь близько до «середини» і правилом має бути співвідношення ЗТ : ОТ : РТ = 1 : 1 : 1.
Література ред.
- Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
- Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
Ресурси Інтернету ред.
Примітки ред.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |