Поро́к, вада — стійка негативна моральна якість, духовна вада. Протилежність чесноті. Все, що противне істині та добру.

Термін з'явився в середньовічній етиці (П'єр Абеляр) і зазвичай зіставлявся з гріхом. Якщо гріх сприймався як вчинок і результат вибору, то порок (лат. Vitium) трактувався як аморальна схильність, яка перетворюється в згубну звичку.

За засобом здійснення порочного вчинку пороки проявляються в схильності:

  • до проступків розумом (свідомістю);
  • до проступків словом;
  • до проступків ділом.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати