Відкрити головне меню

Поляризація вакууму — сукупність віртуальних процесів народження і анігіляції пар частинок у вакуумі, обумовлене квантовими флуктуаціями. Ці процеси формують нижній (вакуумний) стан систем взаємодіючих квантових полів.

Зміст

Механізм поляризації вакуумуРедагувати

 
Діаграма Фейнмана для процесу поляризації вакууму (однопетльове наближення). Віртуальна петля

На відміну від абстрактного (математичного) вакууму, який представляється абсолютною порожнечею, реальний (фізичний) вакуум є порожнім тільки «в середньому». На це «середнє» і налаштовані наші прилади. Однак, як добре ми б не спустошували й не екранували певну область простору, в ній, в силу принципу невизначеності можуть існувати віртуальні частинки. В тому числі, можливе навіть народження заряджених частинок в парі зі своєю античастинкою — це так звана, віртуальна петля на діаграмі Фейнмана. Петля може існувати дуже короткий час, в межах квантової невизначеності  , щоб не порушувати закон збереження енергії. Але якщо на вакуум впливає зовнішнє поле, то за рахунок його енергії можливе народження реальних часток. Взаємодія часток з вакуумом призводить до зміни маси і заряду частинок.[1]

Поляризація вакууму і квантова електродинамікаРедагувати

Поляризація вакууму в квантовій електродинаміці полягає в утворенні віртуальних електронно-позитронних (а також мюон-антимюоних і тау-лептон-антітаонних) пар з вакууму під впливом електромагнітного поля. Поляризація вакууму призводить до радіаційних поправок до законів квантової електродинаміки і до взаємодії нейтральних частинок з електромагнітним полем.[2][3]

Поляризація вакууму і квантова хромодинамікаРедагувати

Поляризація вакууму глюонами в квантовій хромодинаміці призводить до антиекранування колірного заряду і призводить до неспостережності вільних кварків.[4].

Поляризація вакууму та гравітаціяРедагувати

На надмалих відстанях (  см) виникає зв'язок квантових ефектів з гравітаційними. Надважкі віртуальні частинки створюють навколо себе помітне гравітаційне поле, яке починає спотворювати геометрію простору. Маси таких частинок  , приблизно   ГеВ (маса Планка), довжина хвилі  , приблизно   см (довжина Планка)[1]. Передбачається, що процеси гравітаційної поляризації вакууму грають важливу роль в космології[5].

З іншого боку, цілком можливо, що на таких відстанях традиційні уявлення про простір і час (і, в тому числі, про поляризацію вакууму) стають зовсім непридатними, і звичний квантовопольовий підхід перестає бути адекватним, поступаючись місцем теоріям квантової гравітації, заснованим на виявленні незвичайних геометричних і топологічних властивостей квантованного простору-часу, таким, як М-теорія, петльова квантова гравітація та причинна динамічна тріангуляція.

Явища, зумовлені поляризацією вакуумуРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б « Фізика від А до Я»/Сост. В. А. Чуянов, 4-е изд., Испр., М., ВАТ Видавництво «Педагогіка-Прес», ТОВ Видавничий дім « Сучасна педагогіка», 2003, ISBN 5-7155-0790-1 (ВАТ Видавництво «Педагогіка-Прес»), ISBN 5-94054-026-0 (ТОВ Видавничий дім « Сучасна педагогіка»), УДК 087.5:53, ББК 22.3я2, Ф 50, ст. « Вакуум фізичний», з. 49-51;
  2. Окунь Лев Борисович « Фізика елементарних частинок», вид. 3-е, М., « Едіторіал УРСС», 2005, ISBN 5-354-01085-3, ББК 22.382 22.315 22.3о, гл. 2 " Гравітація. Електродинаміка ", « Поляризація вакууму», з. 26-27;
  3. « Фізика мікросвіту», Маленька енциклопедія. гл. ред. Д. В. Ширков, М., « Радянська енциклопедія», 1980, 528 с., Іл., 530.1 (03), Ф50, ст. « Поляризація вакууму», авт. ст. Д. В. Ширков, стр. 496;
  4. Окунь Лев Борисович « Фізика елементарних частинок», вид. 3-е, М., «Едіторіал УРСС», 2005, ISBN 5-354-01085-3, ББК 22.382 22.315 22.3о, гл. 3 «Сильне взаємодія», « Асимптотична свобода і конфайнмент», з. 45-47;
  5. Зельдович Яків Борисович «Теорія вакууму, бути може, вирішує загадку космології», Успіхи фізичних наук, т. 133, вип. 3, 1981, березень, з. 479–503

ЛітератураРедагувати