Повстання в Гаїті (2004)
Повстання в Гаїті 2004 року — заколот в республіці Гаїті, що тривав кілька тижнів у лютому 2004 року та завершився державним переворотом, в результаті якого президент Гаїті Жан-Бертран Аристид подав у відставку та залишив країну. Після повстання влада перейшла до тимчасового уряду на чолі з прем'єр-міністром Жераром Латортю й тимчасового президента Боніфаса Александра.
Перебіг повстання ред.
У вересні 2003 року Аміо Метейє, лідер бандитського формування «Армія Канібалів», був знайдений мертвим[1]. Бютор Метейє обіцяв помститись за смерть свого брата президенту Жану-Бертрану Аристиду, якого він вважав відповідальним за убивство. Він узяв на себе керівництво «Армією Канібалів» та невдовзі перейменував її на «Революційний фронт спротиву Артібоніта».
5 лютого 2004 року групи повстанців установили контроль над містом Гонаїв, розпочавши тим самим повстання проти Жана-Бертрана Аристида. Під час боїв за місто повстанці спалили будинок мера, а також випустили на свободу в'язнів, які перебували у муніципальних в'язницях[2], спалили та розграбували поліцейський відділок. Захоплені зброя та автомобілі повстанці використовували у подальших операціях. У боях за Гонаїв загинуло, принаймні, сім чоловік[2].
7 лютого до рук повстанців перейшло місто Сен-Марк, у місті почались масові грабунки: сотні місцевих жителів виносили з кораблів, що стояли в порту, телеапаратуру та мішки з борошном. Під час збройного штурму повстанцями будівлі місцевої поліції загинули, принаймні, дві особи.
22 лютого повстанці захопили четверте за величиною місто Гаїті — Кап-Аїтьєн. У місті було підпалено будівлі деяких офіційних установ, а також поліцейські відділки. Поліцейські, які зберігали вірність президенту Аристиду, втекли з Кап-Аїтьєна, в результаті чого з місцевої в'язниці вийшли на свободу 250 в'язнів.
До кінця лютого повстанці контролювали столицю країни, місто Порт-о-Пренс. Американські військовики примусово вивезли Жана-Бертрана Аристида до Центральноафриканської Республіки, мотивуючи це відмовою США від подальшого забезпечення його безпеки та реальною загрозою його загибелі від рук повстанців.
Наслідки ред.
Відповідно до конституції Гаїті посаду президента зайняв голова Верховного суду Боніфас Александр, який одразу ж звернувся до Ради безпеки ООН з проханням надати допомогу в підтриманні громадського порядку в країні. 29 лютого 2004 року Рада безпеки прийняла резолюцію, що санкціонувала військову інтервенцію до Гаїті[3]. Увечері того ж дня до країни почали прибувати американські морські піхотинці, до яких згодом приєднались канадські, французькі та чилійські військовики. Завдання багатонаціональних тимчасових сил полягали у збереженні порядку в столиці, забезпеченні умов для прибуття до країни миротворців ООН, а також у наданні допомоги гуманітарним організаціям. 1 червня 2004 року завдання з підтримання миру перейшли до MINUSTAH (фр. Mission des Nations Unies pour la stabilisation en Haïti) — Місії ООН зі стабілізації в Гаїті під керівництвом Бразилії. Відповідно до резолюції Ради безпеки ООН № 1542, чисельність місії не мала перевищувати 6700 військовослужбовців і 1622 цивільних поліцейських[4]. У жовтні, в зв'язку з новою хвилею заворушень, Бразилія зажадала збільшення чисельності миротворців з 2600 осіб до дозволеного максимуму[5]. Повноваження Боніфаса Александра завершились 2006 року, коли на президентських виборах переміг Рене Преваль.
CARICOM ред.
Уряди країн КАРІБ (Карибське співтовариство) засудили усунення Арістіда з уряду. Вони також поставили під сумнів законність нової влади. Прем’єр-міністр Ямайки П. Дж. Паттерсон заявив, що цей епізод створив «небезпечний прецедент для демократично обраних урядів будь-де і всюди, оскільки він сприяє усуненню належним чином обраних осіб з посад силою повстанських сил».[6]
Як повідомляло Бі-Бі-Сі, 3 березня 2004 року CARICOM закликав провести незалежне розслідування щодо від'їзду колишнього президента Гаїті Жана-Бертрана Арістіда і заявив, що не надсилатиме миротворців. Паттерсон сказав, що під час обговорень із США та Францією не було жодних ознак того, що план, який CARICOM висунув до відходу Арістіда, є неприйнятним. «Щодо наших партнерів ми можемо сказати лише наступне: жодного разу в наших дискусіях вони не повідомляли нам, що план є неприйнятним, доки президент Арістід залишається на посаді. Вони також не пропонували нам нічого, що стосується поведінка президента Арістіда на посаді, яка змусила б нас прийти до висновку, що він не підходить для посади президента Гаїті», - сказав пан Паттерсон.[7] США та Францію звинуватили у застосуванні тиску на CARICOM, щоб той не подав офіційний запит ООН щодо розслідування обставин усунення Арістіда.[8] CARICOM спочатку відмовлявся визнавати тимчасовий уряд, але в 2006 році новообраний Рене Преваль відновив членство своєї країни в організації.[9]
Примітки ред.
- ↑ Associated Press. Fugitive Leader of Haiti's «Cannibal Army» Found Shot to Death. 23.09.2003.
- ↑ а б РИА Новости. Повстанці на Гаїті встановили контроль над містом Гонаїв. 07.02.2004.
- ↑ Резолюція Ради безпеки ООН 1529 (2004) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2012. Процитовано 8 жовтня 2013.
- ↑ Резолюція Ради безпеки ООН 1542 (2004) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 травня 2012. Процитовано 8 жовтня 2013.
- ↑ BBC News. Brazil seeks more Haiti UN troops. 15.10.2004.
- ↑ After Aristide, what?. The Economist. 4 травня 2004. Процитовано 26 грудня 2005.
- ↑ Caricom delivers Haiti verdict. BBC Caribbean. 3 березня 2004. Процитовано 26 грудня 2005.
- ↑ U.S., France Block UN Probe of Aristide Ouster. commondreams.org. Архів оригіналу за 9 січня 2006. Процитовано 6 квітня 2018.
- ↑ Haiti returns to CARICOM's fold. bilaterals.org. Процитовано 6 квітня 2018.