Поверхневий плазмон
Поверхневий плазмон — колективне збудження в приповерхневих шарах металів, узгоджене розповсюдження хвилі електронної густини й електромагнітного поля.
Електромагнітні хвилі, що викликаються поляризованим світлом в тонкій плівці золота або іншого благородного металу і розповсюджуються паралельно до її поверхні. Їх властивості залежать від наявності на плівці адсорбованої речовини, зокрема від показника заломлення цієї речовини.
Поверхневі плазмони існують лише в певній області частот. Для плоскої границі розділу між металом гранична частота поверхневого плазмона визначається формулою
- ,
де — діелектрична проникність металу.
У моделі Друде ця умова дає
- ,
де — частота поверхневого плазмона, — плазмова частота.
Поверхневі плазмони можуть збуджуватися світлом лише в умовах порушеного повного внутрішнього відбиття.
Див. також ред.
Література ред.
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |