Площа Свободи (Таллінн)
Пло́ща Свобо́ди, пло́ща Ва́бадузе (ест. Vabaduse väljak)[1] — міська площа в центрі Таллінна.
Площа Свободи Естонія | |
|---|---|
 | |
| Населений пункт | Таллінн[d] |
| Місцевість | Vanalinnd |
| Загальні відомості | |
| Координати | 59°26′01″ пн. ш. 24°44′38″ сх. д. / 59.433756000027777588° пн. ш. 24.744135000028° сх. д.Координати: 59°26′01″ пн. ш. 24°44′38″ сх. д. / 59.433756000027777588° пн. ш. 24.744135000028° сх. д. |
| Зовнішні посилання | |
| Мапа | |
 | |
 Площа Свободи у Вікісховищі | |
До площі сходяться вулиці Хар'ю, Роозікрантсі, Татарі, бульвар Естонія, Пярнуське шосе та бульвар Каарлі.
Історія ред.
Виникла на місці зритого в середині XIX століття шведського бастіону перед Хар'юськими воротами[et]. 1867 року на площі зведено Яанівську церкву[en].
На початку XX століття мала назви: Сінний ринок (ест. Heina turg, нім. Heumarkt), Петрівська площа (ест. Peetri plats, нім. Peters-Platz, Peterplatz)[1].
1910 року на площі ліквідували Сінний ринок, площу замостили каменем. До 200-річчя взяття міста російськими військами на площі встановили пам'ятник Петру I[ru]. 1 травня 1922 року пам'ятник демонтовано[2], п'єдестал під ним зруйновано, ноги бронзового Петра переплавлено на естонські центи[3], з бронзових рук відлито пам'ятник естонським школярам-учасникам Визвольної війни 1918—1920 років (стояв біля 2-ї Реальної школи), а бюст, що залишився, перенесено в Кадріорг, де він простояв біля будиночка Петра (поряд з нинішньою резиденцією президента) аж до початку Другої світової війни, подальша його доля невідома.
У 1930-ті роки площу забудовано будинками в стилі функціоналізм — Будинок мистецтв (1933, архітектори Антон Соанс[en], Едгар-Йоган Куузік[en]), адміністративна будівля (1932, архітектор Роберт Натус[et]), готель «Scandic Palace[ru]» (1936, архітектор Ельмар Лохк.
Від 29 квітня 1941 року до 15 травня 1989 року площа мала назву площа Перемоги (Вийду вяльяк, ест. Võiduväljak, Võidu väljak, у період німецької окупації — нім. Freiheitsplatz)[1].
2009 року на площі споруджено монумент Перемоги у Визвольній війні.
Забудова ред.
- Будинок 1 — церква Святого Іоанна[ru] (Яанівська церква)[4].
- Будинок 3 — готель Palace (1936, архітектор Ельмар Лохк[et]).
- Будинок 4 — Таллінське музичне училище імені Георга Отса[et].
- Будинок 5 — Російський театр Естонії.
- Будинок 6 — галерея Таллінського Будинку мистецтва[5] (1933, архітектори Едгар-Йоган Куузік[en], Антон Соанс[en]).
- Будинок 7 — міська управа (мерія) Таллінна (1932, архітектор Роберт Натус[et], світильники — Яан Коорт[et]).
- Будинок 8 — Таллінський Будинок мистецтва[6].
- Будинок 9 — розважальний гольф-центр та підземна автостоянка;
- Будинок 10 — колишня будівля страхової компанії EEKS-MAJA (1936, архітектор Ельмар Лохк), раніше на першому поверсі розташовувалося популярне кафе «Москва», де виступав Володимир Сапожнін.
- Площа Свободи
-
Відкриття пам'ятника Петру I, 1910 рік -
Пам'ятник Петру I -
Яанівська церква -
Лютий-березень 1943 року, фото з Бундесархіву -
Фасад кінотеатру "Глорія Палас" та ресторану "Асторія", прикрашені до свята, листопад 1944 року -
Будинок 5, Російський театр Естонії, пам'ятка культури -
Будинок 6 -
Будинок 8 (Будинок мистецтва), пам'ятка культури -
Будинок 10, пам'ятка культури -
Розкопки на площі під час її реконструкції, 2008 рік -
Збір учасників XXVI Свята пісні
4 липня 2014 року -
День Таллінна, 15 травня 2014 року -
Прапори України та Естонії, квітень 2022 року
.jpg)
.JPG)
Площа в кінематографі ред.
Церква Святого Іоанна виступила в ролі церкви Св. Моніки в серіалі «Пригоди Шерлока Холмса та доктора Ватсона» («Скарби Агри»)[7].
У травні 1986 року на площі знімалися епізоди фільму «Через сто років у травні» (ест. «Saja aasta pärast mais»), для чого на короткий час встановили макет пам'ятника Петру I, який містився там від 1910 до 1922 року.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Vabaduse väljak. KNAB (ест.). Eesti Keele Instituut. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
- ↑ Pronkskeiser maha (ест.). Архів оригіналу за 2 листопада 2006. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ Памятник Петру I в Ревеле (рос.). Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 24 березня 2018.
- ↑ St John's Church in Tallinn (англ.). Архів оригіналу за 23 квітня 2011. Процитовано 5 січня 2016.
- ↑ Таллинский Дом искусства. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 26 вересня 2015.
- ↑ Посетителю. Tallinna Kunstihoone (рос.). Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
- ↑ Церковь Св. Моники. Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.