Пластомір
Пластомір — прилад для вимірювання реологічних властивостей неньютонівських рідин.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/e/e7/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80.TIF/lossy-page1-250px-%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80.TIF.jpg)
Загальний опис
ред.Найпоширеніші конусні пластоміри, основна ідея конструкції яких — визначення параметрів занурення конуса під дією сталого навантаження, що дає можливість одержати умовну реологічну характеристику або визначити пластичну міцність випробовуваної речовини. Конструкція одного з різновидів пластомірів показана на рисунку.
Визначення реологічної характеритики неньютонівських рідин
ред.Реологічну характеристику — криву течії одержують як залежність швидкості занурення конуса dh/dt від дотичного напруження τ при зсуві, яка послідовно зменшується у міру занурення внаслідок збільшення площі контакту конуса з досліджуваною рідиною.
Визначення пластичної міцності неньютонівських рідин
ред.Пластичну міцність Pm неньютонівських рідин визначають за формулою:
- Pm = KFk/hп2
де K — постійна, що залежить від кута розхилу конуса α ; при α = 45о К = 0,41. Fk — навантаження на конус, яке визначається вагою тягаря; hп — глибина проникнення конуса.
Основні характеристики пластоміра К-01: діапазон вимірювання пластичної міцності Pm = (2,6•103 — 8,5•105) Н/м3 ; похибка σpm не більш 10 %; діапазон змін навантаження на конус F = (1,4...101,4) Н; загальна глибина проникнення конуса hok = 0…15 мм; робоча глибина hрк =7…15 мм.
Джерела
ред.- Білецький В. С., Сергеев П. В., Папушин Ю. Л. Теорія і практика селективної масляної агрегації вугілля — Донецьк: Грань. — 1996. — 264 с.
Посилання
ред.- http://www.tsaa.org.ua/MVZ/praktikum.doc[недоступне посилання з жовтня 2019]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |