Пйотр Опалінський
Пйотр Опалінський (пол. Piotr Opaliński; 1586 — 17 січня 1624) — польський політичний і військовий діяч, урядник Речі Посполитої.
| Пйотр Опалінський | |
|---|---|
| Piotr Opaliński | |
 | |
| Народився | 1586 |
| Помер | 17 січня 1624 |
| Поховання | родинний гробівець у костелі бернардинців у Серакуві |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | поляк |
| Діяльність | урядник, політичний діяч |
| Суспільний стан | магнат |
| Посада | познанський воєвода |
| Термін | 1622—1624 роки |
| Попередник | Ян Остроруг |
| Наступник | Станіслав Пшиємський |
| Рід | Опалінські |
| Батько | Ян Опалінський Старший |
| Мати | Барбара Остроруг |
| Брати, сестри | Ян Опалінський (воєвода) |
| У шлюбі з | Софія Костка |
| Діти | 2 сини і 4 доньки |
Життєпис
ред.Народився в 1586 році. Походив з польського магнатського роду Опалінських. Другий син Яна Опалінського, каштеляна в Рогозьно, й Барбари Остроруг. Після смерті батька в 1598 році успадкував замок Серакув.
Навчався в Познаньській єзуїтській колегії; пізніше в Інгольштадському і з 1604 року — Падуанському університетах. Відвідав Рим, а в 1605 році повернувся на батьківщину.
У 1606 році був обраний послом на сейм. 1607 року оженився з представницею знатного роду Косток. У 1611 році отримав у володіння Сремське староство. Він був одним з делегатів, які в 1613 році були відправлені сеймом до коронних військ, що утворили конфедерацію в Любліні. 1614 року отримав Победзіське староство. У 1616 році увійшов до складу польсько-литовського посольства, відправленого до Московського царства. 1617 року призначається королівським дворянином і секретарем. Того ж року на чолі власної роти брав участь у військовому поході польського королевича Владислава Вази з метою отримання Московського трону. Взимку 1617—1618 року брав участь у військових діях, зокрема в облозі Москви.
У 1620 році призначений познанським каштеляном. У 1621 році командував полком під час Хотинській війни. У 1622 році став познанським воєводаю. У 1624 році на земському Средзькому сеймику вимагав прийняття змін для більш справедливого розподілу податків.
Збільшив свої володіння, йому належало три міста — Серакув, Бнін і Черніїв, а також 50 сіл.
Помер у 1624 році, похований у бернардинському костелі в Серакуві, де його надгробок виготовив Себастьян Залу. У 1995 році його саркофаг перенесли до Серакувського замку.
Родина
ред.Дружина — Софія, донька Кшиштофа Костки. Діти:
- Кшиштоф (бл. 1609—1655), воєвода познанський
- Лукаш (бл. 1612—1662), маршалок надвірний коронний
- Зофія Людвіка (пом. 1657), дружина: Станіслава Конецпольського, гетьмана великого коронного; 2) Самуеля Кароля Корецького, ропчицького старости
- Анна Беата (пом. 1648), дружина: 1) Станіслава Пшиємського, маршалка надвірного коронного; 2) Якуба Роздражевського, воєводи іновроцлавського
- Франциска, черниця бенедиктинського монастиря в Познані.
Джерела
ред.- Antoni Gąsiorowski, Jerzy Topolski [red.]: Wielkopolski Słownik Biograficzny. Warszawa-Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1981, s. 532. ISBN 83-01-02722-3.
- Jerzy Antoni Kostka, Kostkowie herbu Dąbrowa. Wyd. Z.P. POLIMER Koszalin 2010, s. 82, 256, 298, 299 i 300