Пирогов Олексій Петрович

Олексій Петрович Пирогов (7 лютого 1898(18980207), місто Москва, тепер Російська Федерація — 30 березня 1970, місто Київ) — український радянський діяч, міністр державного контролю Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.

Пирогов Олексій Петрович
Народився	7 лютого 1898(1898-02-07) місто Москва
Помер	30 березня 1970(1970-03-30) (72 роки) місто Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в родині робітника. З 1915 року, після закінчення середнього навчального закладу, розпочав трудову діяльність.

У 1918—1920 роках — на фінансовій роботі в апараті Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК) РРФСР.

Член РКП(б) з 1919 року.

У 1920—1921 роках — секретар партійного осередку Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК).

У 1921—1924 роках — на відповідальній роботі в особливій військовій продовольчій комісії в місті Вінниці; на відповідальній радянській роботі в місті Царицині.

У 1924—1930 роках — на різних посадах в апараті Народного комісаріату фінансів СРСР.

Освіта вища. У 1932 році закінчив Всесоюзну планову академію.

У 1932—1935 роках працював членом колегії Народного комісаріату постачання Української РСР.

У 1936—1940 роках — заступник народного комісара харчової промисловості Української РСР.

У 1940—1941 роках — головний контролер Народного комісаріату державного контролю Української РСР.

У 1941—1945 роках — у Червоній армії, на керівній господарській роботі в Хабаровському краї РРФСР.

У квітні 1945 — 19 березня 1948 року — заступник міністра державного контролю Української РСР.

19 березня 1948 — 23 квітня 1953 року — міністр державного контролю Української РСР.

Потім — персональний пенсіонер у місті Києві. Очолював Раду старих комуністів при Київському філіалі Центрального музею Леніна, був головою Республіканської секції старих більшовиків товариства «Знання», обирався депутатом Київської міської ради.

Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Звання

• майор інтендантської служби

Нагороди

• орден Леніна
• два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948,)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медалі

Джерела

• газета «Вечірній Київ» (Київ) — 1970 р. — 1 квітня.
• [1]